Наслідування Христа
Твір Фоми Кемпійського "Наслідування Христа", чи не найбільш читана книга після Святого Письма впродовж багатьох століть. Хотілося би наголосити, що цей твір був однією з настільних книжок Тараса Шевченка. Варто всім, хто любить Бога, прочитати цю книгу на своїй рідній українській мові.
св. Фома Гемеркен Кемпійський
(переклад Української редакції Радіо Ватикану)
Мир і Боже благословення!
Все на більшу славу Божу !
св. Фома Гемеркен Кемпійський
Різдвяне послання Вселенського Архиєрея Бенедикта XVI
«Божа благодать з'явилася спасенна всім людям» (Тит. 2,11).
Дорогі брати й сестри, цими словами апостола Павла відновляю радісну вістку Христового Різдва: так, сьогодні «з’явилася всім людям благодать Бога, нашого Спасителя!»
З’явилася. Саме це святкує сьогодні Церква. Божа благодать, багата добротою та лагідністю, вже більше не схована, а «з’явилася», виявилася у тілі, показала своє обличчя. Де? У Вифлиємі. Коли? За правління Кесаря Августа, під час першого перепису населення, про який згадує також євангелист Лука. І хто ж є її об’явителем? Новонароджений, Син Діви Марії. У Ньому об’явилася благодать Бога, Спасителя нашого. Саме тому це Дитя зветься Jehoshua – Ісус, що означає «Бог спасає».
З’явилася Божа благодать: ось чому Різдво є святом світла. Не повного світла, яке огортає кожну річ у розпалі дня, але проблиску, який запалюється серед ночі і поширюється з однієї точки всесвіту: з Вифлиємської яскині, де «побачило світло» Божественне Дитя. У дійсності, Сам Він є тим світлом, що поширюється, як це добре представляють численні зображення Різдва. Він є світлом, яке, з’являючись, розвіює туман, розсіває пітьму і дозволяє нам зрозуміти значення та цінність нашого життя та історії. Кожен вертеп є простим і красномовним запрошенням відкрити серце та розум на таємницю життя. Він є зустріччю з невмирущим Життям, Яке стало смертним у містичному дійстві Різдва; у сцені, яку можемо споглядати також і тут, на цій площі, як також у численних церквах та каплицях всього світу, і в кожному домі, де поклоняються імені Ісуса.
Божа благодать з’явилася всім людям. Так, Ісус, обличчя Бога, Який спасає, не показався лише небагатьом, лише декільком, але усім. Це правда, у скромній простій оселі у Вифлиємі Його зустріли небагато людей, але Він прийшов до всіх: юдеїв і язичників, багатих і вбогих, близьких і далеких, віруючих і невіруючих… до всіх. Надприродна благодать, з Божого благовоління, призначена кожному сотворінню. Але необхідно, щоб людська істота прийняла її, промовила своє «так», як Марія, для того, щоб серце прояснилось променем цього божественного світла. Воплочене Слово, тієї ночі, прийняли Марія та Йосиф, які чекали на нього з любов’ю, та пастухи, які чували коло своїх отар (пор. Лк 2,1-20). Отже, маленька спільнота зібралася адорувати Дитя Ісуса; маленька спільнота, яка представляє Церкву і всіх людей доброї волі. Також і сьогодні ті, хто на Нього чекає і хто Його шукає, зустрічаються з Богом, Який задля любові став нашим братом; усі ті, які мають серце, звернене до Нього, прагнуть пізнати Його обличчя і причиняються до приходу Його Царства. Сам Ісус, у своїй проповіді, скаже: це – убогі духом, засмучені, тихі, спрагнені справедливості, милосердні, чисті серцем, миротворці, переслідувані задля справедливості (пор. Мт 5,3-10). Вони пізнають в Ісусі обличчя Бога і відходять, як вифлиємські пастухи, з серцем, оновленим радістю Його любові.
Брати й сестри, що слухаєте мене, всім людям призначена вістка надії, яка становить осередок Різдвяного послання. Ісус народився для всіх і, як у Вифлиємі Марія піднесла Його пастухам, сьогодні Церква представляє Його всьому людству, щоб кожна людина, кожна обставина людського життя могла досвідчити силу спасенної благодаті Божої, лише вона може перемінити зло в добро, лише вона може змінити людське серце і вчинити його «оазою» миру.
Нехай відчують силу спасенної благодаті Божої численні народи, які ще досі живуть у темряві й у тіні смерті (пор. Лк 1,79). Нехай Божественне Вифлиємське Світло пошириться у Святій Землі, де здається, для ізраїльтян та палестинців знову затемнюється горизонт; нехай пошириться у Лівані, в Іраку і всюди на Близькому Сході. Нехай принесуть плоди зусилля тих, які не миряться зі злобною логікою протистояння та насильства і віддають перевагу шляхові діалогу й переговорів, щоб розв’язати напруження в окремих країнах та знайти справедливі та тривкі вирішення конфліктів, які завдають страждань цьому регіону. Цього Світла, яке перетворює і відновлює, прагнуть мешканці Зімбабве у Африці, протягом довгого часу стиснені у лещатах політичної та суспільної кризи, яка, на жаль, продовжує ускладнюватись, як також чоловіки та жінки Демократичної Республіки Конго, особливо у страждальному регіоні Ківу, Дарфуру, Судану і Сомалі, нескінченні страждання яких є трагічним наслідком відсутності стабільності та миру. Цього Світла, насамперед, очікують діти цих країн, і всіх держав, що переживають труднощі, щоб була відновлена надія на їхнє прийдешнє.
Усюди, де пригнічуються гідність і права людської особи; де егоїзми окремої особи чи групи переважають над спільним благом; де існує загроза звикнути до братовбивчої ненависті і експлуатації людини людиною; де внутрішні протистояння розділяють групи та народності і руйнують співжиття; де далі вражає тероризм; де не вистачає найнеобхіднішого для того, щоб вижити; де з побоюванням дивляться у майбутнє, яке стає щораз більш непевним, також і в країнах, що втішаються добробутом: нехай засіяє там Світло Різдва і заохотить всіх до особистого вкладу в дусі справжньої солідарності. Якщо кожен думатиме лише про власні інтереси, світ неодмінно прямуватиме до руїни.
Дорогі брати й сестри, сьогодні у цьому нашому світі, з його можливостями та слабостями, його прогресом та кризами, його сподіваннями та тривогами «з’явилася благодать Бога Спасителя» (пор. Тит 2,11). Сьогодні ясніє світло Ісуса Христа, Сина Всевишнього і Сина Діви Марії: «Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного. Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес». У сьогоднішній день, у кожному куточку землі, поклоняємося Йому, повитому пелюшками і покладеному в убогих яслах. Поклоняємося йому в тиші, в той час, коли Він, ще Дитя, здається, що говорить нам: Не бійтеся, «Я є Бог, і немає інших» (Іс 45,22). Прийдіть до мене, чоловіки та жінки, народи і нації, прийдіть до мене, не бійтеся: я прийшов, щоб принести Вам любов Отця, показати вам дорогу миру.
Отож, ідімо, браття! Поспішімо, як пастухи вифлиємської ночі. Бог вийшов нам назустріч і об’явив Своє обличчя, багате благодаттю та милосердям. Нехай Його прихід не буде для нас надаремним! Шукаймо Христа, дозвольмо, щоб нас привабило Його світло, яке розсіює з людського серця смуток і страх; з довір’ям наближаймося до Нього; покірно схилімося, щоб Йому поклонитись. Щасливого Різдва для усіх!
Дорогі брати й сестри, цими словами апостола Павла відновляю радісну вістку Христового Різдва: так, сьогодні «з’явилася всім людям благодать Бога, нашого Спасителя!»
З’явилася. Саме це святкує сьогодні Церква. Божа благодать, багата добротою та лагідністю, вже більше не схована, а «з’явилася», виявилася у тілі, показала своє обличчя. Де? У Вифлиємі. Коли? За правління Кесаря Августа, під час першого перепису населення, про який згадує також євангелист Лука. І хто ж є її об’явителем? Новонароджений, Син Діви Марії. У Ньому об’явилася благодать Бога, Спасителя нашого. Саме тому це Дитя зветься Jehoshua – Ісус, що означає «Бог спасає».
З’явилася Божа благодать: ось чому Різдво є святом світла. Не повного світла, яке огортає кожну річ у розпалі дня, але проблиску, який запалюється серед ночі і поширюється з однієї точки всесвіту: з Вифлиємської яскині, де «побачило світло» Божественне Дитя. У дійсності, Сам Він є тим світлом, що поширюється, як це добре представляють численні зображення Різдва. Він є світлом, яке, з’являючись, розвіює туман, розсіває пітьму і дозволяє нам зрозуміти значення та цінність нашого життя та історії. Кожен вертеп є простим і красномовним запрошенням відкрити серце та розум на таємницю життя. Він є зустріччю з невмирущим Життям, Яке стало смертним у містичному дійстві Різдва; у сцені, яку можемо споглядати також і тут, на цій площі, як також у численних церквах та каплицях всього світу, і в кожному домі, де поклоняються імені Ісуса.
Божа благодать з’явилася всім людям. Так, Ісус, обличчя Бога, Який спасає, не показався лише небагатьом, лише декільком, але усім. Це правда, у скромній простій оселі у Вифлиємі Його зустріли небагато людей, але Він прийшов до всіх: юдеїв і язичників, багатих і вбогих, близьких і далеких, віруючих і невіруючих… до всіх. Надприродна благодать, з Божого благовоління, призначена кожному сотворінню. Але необхідно, щоб людська істота прийняла її, промовила своє «так», як Марія, для того, щоб серце прояснилось променем цього божественного світла. Воплочене Слово, тієї ночі, прийняли Марія та Йосиф, які чекали на нього з любов’ю, та пастухи, які чували коло своїх отар (пор. Лк 2,1-20). Отже, маленька спільнота зібралася адорувати Дитя Ісуса; маленька спільнота, яка представляє Церкву і всіх людей доброї волі. Також і сьогодні ті, хто на Нього чекає і хто Його шукає, зустрічаються з Богом, Який задля любові став нашим братом; усі ті, які мають серце, звернене до Нього, прагнуть пізнати Його обличчя і причиняються до приходу Його Царства. Сам Ісус, у своїй проповіді, скаже: це – убогі духом, засмучені, тихі, спрагнені справедливості, милосердні, чисті серцем, миротворці, переслідувані задля справедливості (пор. Мт 5,3-10). Вони пізнають в Ісусі обличчя Бога і відходять, як вифлиємські пастухи, з серцем, оновленим радістю Його любові.
Брати й сестри, що слухаєте мене, всім людям призначена вістка надії, яка становить осередок Різдвяного послання. Ісус народився для всіх і, як у Вифлиємі Марія піднесла Його пастухам, сьогодні Церква представляє Його всьому людству, щоб кожна людина, кожна обставина людського життя могла досвідчити силу спасенної благодаті Божої, лише вона може перемінити зло в добро, лише вона може змінити людське серце і вчинити його «оазою» миру.
Нехай відчують силу спасенної благодаті Божої численні народи, які ще досі живуть у темряві й у тіні смерті (пор. Лк 1,79). Нехай Божественне Вифлиємське Світло пошириться у Святій Землі, де здається, для ізраїльтян та палестинців знову затемнюється горизонт; нехай пошириться у Лівані, в Іраку і всюди на Близькому Сході. Нехай принесуть плоди зусилля тих, які не миряться зі злобною логікою протистояння та насильства і віддають перевагу шляхові діалогу й переговорів, щоб розв’язати напруження в окремих країнах та знайти справедливі та тривкі вирішення конфліктів, які завдають страждань цьому регіону. Цього Світла, яке перетворює і відновлює, прагнуть мешканці Зімбабве у Африці, протягом довгого часу стиснені у лещатах політичної та суспільної кризи, яка, на жаль, продовжує ускладнюватись, як також чоловіки та жінки Демократичної Республіки Конго, особливо у страждальному регіоні Ківу, Дарфуру, Судану і Сомалі, нескінченні страждання яких є трагічним наслідком відсутності стабільності та миру. Цього Світла, насамперед, очікують діти цих країн, і всіх держав, що переживають труднощі, щоб була відновлена надія на їхнє прийдешнє.
Усюди, де пригнічуються гідність і права людської особи; де егоїзми окремої особи чи групи переважають над спільним благом; де існує загроза звикнути до братовбивчої ненависті і експлуатації людини людиною; де внутрішні протистояння розділяють групи та народності і руйнують співжиття; де далі вражає тероризм; де не вистачає найнеобхіднішого для того, щоб вижити; де з побоюванням дивляться у майбутнє, яке стає щораз більш непевним, також і в країнах, що втішаються добробутом: нехай засіяє там Світло Різдва і заохотить всіх до особистого вкладу в дусі справжньої солідарності. Якщо кожен думатиме лише про власні інтереси, світ неодмінно прямуватиме до руїни.
Дорогі брати й сестри, сьогодні у цьому нашому світі, з його можливостями та слабостями, його прогресом та кризами, його сподіваннями та тривогами «з’явилася благодать Бога Спасителя» (пор. Тит 2,11). Сьогодні ясніє світло Ісуса Христа, Сина Всевишнього і Сина Діви Марії: «Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного. Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес». У сьогоднішній день, у кожному куточку землі, поклоняємося Йому, повитому пелюшками і покладеному в убогих яслах. Поклоняємося йому в тиші, в той час, коли Він, ще Дитя, здається, що говорить нам: Не бійтеся, «Я є Бог, і немає інших» (Іс 45,22). Прийдіть до мене, чоловіки та жінки, народи і нації, прийдіть до мене, не бійтеся: я прийшов, щоб принести Вам любов Отця, показати вам дорогу миру.
Отож, ідімо, браття! Поспішімо, як пастухи вифлиємської ночі. Бог вийшов нам назустріч і об’явив Своє обличчя, багате благодаттю та милосердям. Нехай Його прихід не буде для нас надаремним! Шукаймо Христа, дозвольмо, щоб нас привабило Його світло, яке розсіює з людського серця смуток і страх; з довір’ям наближаймося до Нього; покірно схилімося, щоб Йому поклонитись. Щасливого Різдва для усіх!
+ БЕНЕДИКТ, ПАПА.
(переклад Української редакції Радіо Ватикану)
Привітання Блаженнішого Патріарха УГКЦ Любомира на Різдво 2009 року
Мир і Боже благословення!
Дорогі
у Христі, через кілька днів ми будемо святкувати Різдво Господа нашого
Ісуса Христа, надзвичайно важливу подію для кожного і кожної з нас, для
наших родин, для громад, для народу, для Церкви і для всього людства.
Ця подія настільки важлива, що ми навіть ділимо історію людства на роки
до народження Ісуса Христа та після Його народження. І робимо це не
принагідно чи випадково, а на підставі глибокого усвідомлення, що світ
до Його приходу на землю сильно відрізнявся від світу, який настав
після Його приходу. Так само і з життям кожного і кожної з нас. Коли ми
втілюємося в Ісуса Христа через святе таїнство Хрещення, пізнаємо Його
і зустрінемося з Ним, наше життя набуває іншого, нового, кращого
вигляду. Пізнати, зрозуміти, відчути ту близькість Бога до нас та
можливість нашої близькості до Господа – це річ, яка цілковито змінює
наше уявлення про людське життя, наше відчуття самих себе, власного
життя і життя людства загалом.
Вітаючи вас із святим празником, який от-от настане, сердечно бажаю кожному із вас, як і собі самому, щоб у ці святі дні ми могли наблизитися до Господа Бога, відкрити своє серце до Його любові, прийняти Його, зрозуміти, що Він перший полюбив нас і що зміст нашого життя – відповісти на Його любов своєю любов‘ю, любов’ю до Нього та до всіх своїх ближніх.
Цю любов Бога і любов ближніх ми можемо дуже гарно здійснювати в ситуації, яка склалася останніми роками. Уже вчетверте багато громадян України покидають рідну землю і їдуть закордон шукати кращого життя. Згадую про це, дорогі у Христі, бо ця Неділя святих отців, остання перед Різдвом, у нашій Церкві є Днем емігранта. За задумом священного Синоду Єпископів нашої Церкви, цього дня ми маємо звернути свою увагу на тих, хто поїхав з рідної землі, але ще не вирішив, чи повертатися додому, чи осісти у країні свого теперішнього перебування.
Питання еміграції є актуальним не тільки для самих емігрантів, а й для всього нашого народу і передусім для нашої Церкви. Воно стосується кожного з нас, бо навіть сьогодні третина вірних нашої Церкви – це або емігранти, або діти чи внуки емігрантів, давніх вихідців з України. Та крім того, з нагоди празника Різдва, слід згадати, що й сам Ісус Христос був у такій ситуації, що ще малою дитиною мусів покидати країну свого народження і емігрувати разом з Марією і Йосипом.
У зв’язку з цим хочу наголосити ось на чому. Всі ми – ті, що в Україні, ті, що недавно виїхали, і ті, що вже довго живуть на поселеннях, розвинувши наші церковні і суспільні структури, – є одним народом і однією Церквою. І я прошу сьогодні усіх вас, дорогі у Христі, щоб ви молилися одне за одного, або радше, щоб кожен молився за всіх. І стараймося любити одне одного, тобто бажати одне одному добра, намагатися розуміти інших, поручати Господеві наші потреби, і в міру своїх можливостей одне одному допомагати.
Дорогі у Христі, зі святим празником Різдва Христового сердечно вітаю усіх вас і щиро бажаю многих Божих благодатей.
Христос рождається!
Вітаючи вас із святим празником, який от-от настане, сердечно бажаю кожному із вас, як і собі самому, щоб у ці святі дні ми могли наблизитися до Господа Бога, відкрити своє серце до Його любові, прийняти Його, зрозуміти, що Він перший полюбив нас і що зміст нашого життя – відповісти на Його любов своєю любов‘ю, любов’ю до Нього та до всіх своїх ближніх.
Цю любов Бога і любов ближніх ми можемо дуже гарно здійснювати в ситуації, яка склалася останніми роками. Уже вчетверте багато громадян України покидають рідну землю і їдуть закордон шукати кращого життя. Згадую про це, дорогі у Христі, бо ця Неділя святих отців, остання перед Різдвом, у нашій Церкві є Днем емігранта. За задумом священного Синоду Єпископів нашої Церкви, цього дня ми маємо звернути свою увагу на тих, хто поїхав з рідної землі, але ще не вирішив, чи повертатися додому, чи осісти у країні свого теперішнього перебування.
Питання еміграції є актуальним не тільки для самих емігрантів, а й для всього нашого народу і передусім для нашої Церкви. Воно стосується кожного з нас, бо навіть сьогодні третина вірних нашої Церкви – це або емігранти, або діти чи внуки емігрантів, давніх вихідців з України. Та крім того, з нагоди празника Різдва, слід згадати, що й сам Ісус Христос був у такій ситуації, що ще малою дитиною мусів покидати країну свого народження і емігрувати разом з Марією і Йосипом.
У зв’язку з цим хочу наголосити ось на чому. Всі ми – ті, що в Україні, ті, що недавно виїхали, і ті, що вже довго живуть на поселеннях, розвинувши наші церковні і суспільні структури, – є одним народом і однією Церквою. І я прошу сьогодні усіх вас, дорогі у Христі, щоб ви молилися одне за одного, або радше, щоб кожен молився за всіх. І стараймося любити одне одного, тобто бажати одне одному добра, намагатися розуміти інших, поручати Господеві наші потреби, і в міру своїх можливостей одне одному допомагати.
Дорогі у Христі, зі святим празником Різдва Христового сердечно вітаю усіх вас і щиро бажаю многих Божих благодатей.
Христос рождається!
+ ЛЮБОМИР Кардинал Гузар, Патріарх УГКЦ
Все на більшу славу Божу !
