Розділ 19
Про вправи доброго ченця.
Життя
доброго ченця має бути багате на всі чесноти, щоб таким був у душі,
яким видається людям ззовні. І справедливо, він у душі має бути ще
більшим, ніж тим, що видно зверху, бо Бог на нас дивиться. Йому всюди,
де б ми не були, маємо віддавати якнайбільшу честь і перед Його лицем
маємо поводитися свято, як ангели. День у день маємо відновлювати нашу постанову і
заохочувати себе до ревності, наче б то ми лише сьогодні почали духовне
навернення, і так молитися: "Допоможи мені, Господи Боже, в добрій
постанові і в Твоїй святій службі, і дай мені ось тепер, сьогодні,
добре почати, бо те, що я донині робив, це ніщо!" Від нашої постанови залежить міра нашого поступу
вперед: а хто хоче далеко вперед поступити, тому треба багато
пильності. Бо чоловік гадає, а Бог вирішує, та й життя чоловіка не є в
його руках. Коли не раз не витримує той, хто суворо собі постановив, то що буде з тим, хто рідко коли або не так непохитно щось постановляє?
Є
багато перешкод, які в різний спосіб спонукають до змарнування нашої
постанови, але навіть невеличке занедбання рідко коли пройде без якоїсь
втрати. Постанова праведних залежить більше від Божої
благодаті, ніж від їхньої власної мудрості: на Нього вони надіються у
всьому, до чого піднімаються. Коли часом задля набожності або братньої послуги залишимо якусь щоденну вправу, без зусиль зможемо її пізніше доповнити.
Але
коли її легкодушно залишається з неохоти в душі, або з недбайливості,
то це вже значна провина і дасться не без шкоди відчути. Нехай ми стараємося, як зможемо, все-таки не в одній речі хоч легко, але провинимося.
Однак треба зробити собі якусь певно означену постанову, особливо проти того, що нам найбільше на перешкоді.
Так само мусимо розглянути і впорядкувати наші заняття і наше серце, бо одне й інше спричинюється до поступу.
Коли ти не в змозі постійно тримати свої думки разом, то збирай їх хоч часом, принаймні, раз на день, себто рано або ввечір.
Вранці
роби постанову, а ввечері розглянь свою поведінку, який ти був сьогодні
в слові, вчинках та думці, бо, може, ними не раз образив Бога і
ближнього. Знаряди себе, як годиться борцеві, проти
диявольського лукавства; загнуздай лакімство, і тоді легше стримаєш
будь-яке змислове пожадання. Ніколи не будь зовсім без заняття: або читай, або пиши, або молися, або розважай, або роби якусь іншу корисну роботу.
Однак тілесні вправи треба робити уважно і не всі однаково можуть їх виконувати.
Те, що не є спільною практикою, не треба на людях показувати, бо свої особисті вправи безпечніше робити в затишку.
Однак треба тобі стерегтися, щоб ти не став неохочим до спільних вправ і не віддав переваги окремішнім.
А
коли ти вірно виконав свій обов`язок і постанову, і ще лишається вільна
хвилина, тоді віддайся своїй вправі. як того вимагає твоя побожність. Не всі можуть виконувати одну й ту саму вправу: але одна надається більше тому, інша іншому.
Так само відповідно до пори різні вправи стають у вподобі: бо одні миліші нам у свята, а інші в будні.
Одних треба нам під час спокуси, а інших у хвилині спокою і відпочинку.
Про одне добре нам думати, коли сумуємо, а про інше, коли з Господом веселимось.
На великі празники треба поновити добрі вправи і ревніше благати у святих допомоги.
Від одного свята до другого маємо уявляти собі, що мов би то тоді ми мали покинути цей світ і прибути на вічний празник.
І
тому в такі богомільні дні треба старанно готувати себе і побожніше
жити, і точніше пильнувати усіх постанов, так ніби вже невдовзі мали б
одержати від Бога винагороду за нашу боротьбу. А хоч воно й буде відкладено на пізніше, будьмо
переконані, що ми ще не приготовані як слід, та й негідні такої великої
слави, яка має явитися нам у назначену пору, стараймося ще краще
приготуватися до смерті. "Блаженний той слуга, - каже євангелист Лука
(12,43-44), - якого Господь, коли прийде, застане, як він пильнує. По
правді, кажу вам, поставить його над усім своїм добром".
|