Розділ 36
Проти немудрого людського осуду.
Господь. Сину, покладайся на Господа всім серцем і не бійся людського осуду, якщо твоя совість каже тобі, що ти чистий і невинний.
Добра і блаженна то річ так терпіти, і це неважко дається покірному серцю, котре уповає більше на Бога, ніж на себе.
Багато людей багато говорять, але тому не варто аж надто вірити. Бо ж неможливо всім догодити.
Хоч
св. Павло старався всім у Господі подобатися, і став усім для всіх (І
Кр. 9,22), то все-таки він вважав дуже благою річчю те, що люди
осуджували його (І Кр. 4,3). Адже ж він доклав багато зусиль для напоумлення і
спасіння людей, працював скільки було треба і скільки міг, але не зміг
забезпечити себе від людського осуду і зневаги. Тому-то у всьому він поклався на Бога
всезнаючого, а захистом для нього від несправедливих наклепів, від
химерних і брехливих вигадок і від тих, що всяку всячину верзли як самі
хотіли, була терпеливість і покора. Але часом він відповідав своїм неприятелям, щоб своєю мовчанкою не дати згіршення людям слабшим.
Як можна тобі боятися смертного чоловіка? Нині він є, а завтра вже нема.
Бога бійся і не злякаєшся пострахів людських.
Хто
зможе зробити тобі щось словами чи образою? Він собі більше шкодить,
аніж тобі – хто б це не був, він не встигне утекти перед судом Божим. Май Бога перед очима, не сперечайся й не нарікай.
А
хоч би здавалося, що ти в цю хвилю повалений і терпиш зневагу, на яку
не заслужив, не сердься і не зменшуй нетерпеливістю своєї нагороди. Але радше споглянь на мене, до неба: я маю силу відгородити тебе від усякої ганьби і кривди і заплатити кожному по його справах.
|