Розділ 36

Проти немудрого людського осуду.

Господь. Сину, покладайся на Господа всім серцем і не бійся людського осуду, якщо твоя совість каже тобі, що ти чистий і невинний.

Добра і блаженна то річ так терпіти, і це неважко дається покірному серцю, котре уповає більше на Бога, ніж на себе.

Багато людей багато говорять, але тому не варто аж надто вірити. Бо ж неможливо всім догодити.

Хоч св. Павло старався всім у Господі подобатися, і став усім для всіх (І Кр. 9,22), то все-таки він вважав дуже благою річчю те, що люди осуджували його (І Кр. 4,3).

Адже ж він доклав багато зусиль для напоумлення і спасіння людей, працював скільки було треба і скільки міг, але не зміг забезпечити себе від людського осуду і зневаги.

Тому-то у всьому він поклався на Бога всезнаючого, а захистом для нього від несправедливих наклепів, від химерних і брехливих вигадок і від тих, що всяку всячину верзли як самі хотіли, була терпеливість і покора.

Але часом він відповідав своїм неприятелям, щоб своєю мовчанкою не дати згіршення людям слабшим.

Як можна тобі боятися смертного чоловіка? Нині він є, а завтра вже нема.

Бога бійся і не злякаєшся пострахів людських.

Хто зможе зробити тобі щось словами чи образою? Він собі більше шкодить, аніж тобі – хто б це не був, він не встигне утекти перед судом Божим.

Май Бога перед очима, не сперечайся й не нарікай.

А хоч би здавалося, що ти в цю хвилю повалений і терпиш зневагу, на яку не заслужив, не сердься і не зменшуй нетерпеливістю своєї нагороди.

Але радше споглянь на мене, до неба: я маю силу відгородити тебе від усякої ганьби і кривди і заплатити кожному по його справах.