Розділ 50

У смутку людина має віддаватися в руки Божі.

Слуга. Господи Боже, Отче пресвятий! Будь тепер і навіки благословенний, що сталося так, як Ти хочеш, а що Ти чиниш, те є добре.

Слуга Твій хай радується Тобою, а не собою і ніким іншим, бо Ти єдиний – правдива радість, Ти моя надія і мій вінець, Ти, Господи, моя веселість і моя честь.

Що іншого має Твій слуга крім того, що від Тебе одержав, і то навіть без своєї заслуги?

Твоє все те, що дав і що зробив для мене.

Я вбогий і в трудах від молодості моєї, а моя душа не раз аж до сліз засумує, часами навіть тривожить, коли терпіння наближаються.

Прагну радості умиротворення, благаю умиротворити синів Твоїх, яких Ти голубиш у світлі втіхи.

Коли даси спокій, коли ввіллєш у серце святу радість, тоді душа слуги Твого стане повна радощів і побожності у Твоїй хвалі.

Але коли Ти віддалишся, як це дуже часто звик робити, тоді Твій слуга вже не зможе легко ступати по дорозі заповідей Твоїх, тільки швидше коліна вгинаються йому, щоб у груди бився.

Бо йому вже не так добре, як було вчора і позавчора, коли світло Твоє світило йому над головою і коли тінь Твоїх крил хоронила його від нападів спокус.

Отче справедливий і всехвальний! Прийшла година, щоб досвідчувати слугу Твого.

Любий Отче! Годиться, щоб у ту годину слуга Твій ради Тебе трохи потерпів.

Отче повік-віки благословенний! Прийшла година, про яку Ти споконвіку вже наперед знаєш, щоб Твій слуга з виду подався на хвилину, але одночасно в серці жив з Тобою.

Нехай зазнає трохи погорди, нехай упокориться і хай перед людьми стане безпомічний; хай терпіння і неміч виснажать його, щоб знову воскрес з Тобою на зорі нового світла і засяяв у небесному сяйві.

Отче святий! Ти так розпорядив, так хотів і те сталося, що Ти сам наказав.

Бо ж це ласка для твого приятеля терпіти на світі, та журитися з любові до Тебе стільки, скільки разів і від будь-кого Ти даси зазнати того.

Без волі й Провидіння Твого і без причини ніщо не діється на землі.

Добре мені, Господи, що Ти упокорив мене; хай я пізнаю Твої справедливі суди (Пс. 118,7) і викину з серця всі гордощі та всю пиху.

Це для мене корисне, що сором покрив лице моє, щоб я радше в Тебе, ніж у людей шукав втіхи.

Тому я також навчився боятися Твого невідомого суду, бо Ти караєш і праведного, і безбожного, - і завжди як годиться й справедливо.

Дякую Тобі за те, що не пощадив моїх гріхів, але завдав мені гірких ударів, прирікаючи на біль і насилаючи скруту в пригодах і в серці.

Нема кому мене втішити, немає ніякої втіхи для мене під сонцем, окрім Тебе, Господи Боже мій, небесний лікарю душ. Ти караєш і милуєш, зводиш униз аж до аду й наверх виводиш (Тов. 13,2). Твоя караюча рука хай буде наді мною, а Твоя різка сама мене навчить.

Ось , любий Отче, я у Твоїх руках, схиляюся під різку Твоєї кари.

Бий мене по хребті й по шиї, щоб я упокорив свою впертість за Твоєю волею.

Зроби мене побожним і покірним учнем, що Ти звичайно радо робиш, щоб я ходив по тій дорозі, яку Ти мені покажеш.

Тобі для виправлення доручаю себе і все те, що маю: краще відбути кару тут, аніж у майбутньому.

Ти знаєш все і немає у людській совісті нічого недоступного для Тебе.

Ти знаєш, що настане, коли ще того немає, і Ти не потребуєш, щоб хтось Тобі доповідав або нагадував те, що діється на землі.

Ти знаєш, що придасться мені для поступу вперед, і скільки терпіння треба, щоб змити гріховні плями. Роби зі мною, що Твоя воля хоче, і не відкидай мене за моє грішне життя, котрого ніхто краще й докладніше не знає від Тебе єдиного.

Дай мені, Господи, знати те, що треба знати; любити те, що треба любити; хвалити те, що Тобі найбільше до вподоби; цінити те, що Тобі дороге; ганити те, що у Твоїх очах погане.

Не дай, щоб я судив, покладаючись на перше враження, і не вирішував з поговору недосвідчених людей.

Але дай, щоб я правдивим судом судив про речі видимі і духовні справи, а над усе, щоб завжди шукав того, чого Твоя воля бажає.

Людські помисли нерідко у суді помиляються. Помиляються також і ті, що до світу прив`язані, бо вони люблять тільки видимі добра. Чи може людина стати кращою через те, що хтось інший її більше похвалить?

Обдурює брехун брехуна, пустий пустого, сліпий сліпого, слабий слабого, коли того величає, а насправді цим він більше принижує його, коли вихваляє даремно.

Бо чим хто є у Твоїх очах, тим тільки він і є, і нічим більше, - каже покірливий святий Франциск.