Розділ 45

Не треба всім довіряти, і як легко у словах помилитись.

Слуга. Подай мені, Господи, допомогу у журбі, бо людський порятунок марний (Пс. 59,13).

Як часто не находив я вірності там, де сподівався її знайти!

А скільки разів знайшов я її там, де навіть не гадав!

Таке марне уповання на людей, а спасіння праведних у Тебе, Боже.

Будь благословенний, Господи Боже мій, у всьому, що випадає.

Ми немічні і неспокійні, легко даємо себе обманути і змінюємося.

Хто зможе так обережно і старанно у кожній речі допильнувати себе, що ніколи не дасться ані ошукати, ані заклопотати себе?

Але хто на Тебе, Господи, уповає і Тебе щирим серцем шукає, той не так швидко занепадає.

А хоч він і потрапить у якусь скруту, то нехай вона обсяде його, як хоче, Ти хутенько визволиш його з неї або втішиш, бо Ти не полишиш навіки того, хто на Тебе уповає.

Рідко коли є такий вірний приятель, що в ніякій біді не зраджує приятеля.

Ти, Господи, Ти єдиний є найвірніший у всьому і крім Тебе іншого такого немає.

О, як добре розуміла все та свята душа, що сказала: "Моє серце утвердилось і скріпилося Христом".

Коли б так і зі мною було, то не так легко непокоїв би мене страх перед людьми і не зворушило б мене слово, яке впаде.

Хто може усе передбачити, всьому лихові запобігти?

Коли не раз сподіване лихо так допікає, то як же ж несподіване не має тяжко боліти?

Але чому ж то я не подбав краще за себе, нужденного? Чому то я так легко довіряв іншим людям?

Але ми є люди та ще й до того немічні, хоч багато людей вважають нас ангелами і так нас називають.

Кому маю вірити, Господи? Кому як не Тобі?

Ти є Правда, яка не зводить і не дасться звести.

І знову говориться: "Кожний чоловік брехливий?" (Пс. 115,2), немічний, непостійний, а найбільше у словах хибить, так, що не можна відразу вірити йому, хоч на перший погляд здається правдою те, що скаже.

Як розумно попереджав Ти, щоб стерегтися людей, бо ворогами людині домашні її (Мт. 10,17), та що не треба йняти віри, як хтось скаже: "Ось він тут", або "он там!" (Мт. 24,23; Мк. 13,21).

Навчила мене моя шкода, та лиш би то вийшло мені на більшу обережність, а не на мій нерозум!

Будь обережний, хто так скаже мені? Будь обережний! Збережи в таємниці те, що скажу!

І ось коли я мовчу і гадаю, що то таємниця, той чоловік не може змовчати про те, що прохав у таємниці зберегти, а відразу зраджує і мене, і себе і йде собі далі.

Від таких балакучих і необережних людей хорони мене, Господи, щоб я не попався їм у руки і сам ніколи того не робив.

Правдиве і певне слово вклади мені в уста, а від хитрого язика тримай мене подалі.

Чого я не можу стерпіти, того маю всіма силами остерігатися.

О, як гарно і тихомирно мовчати про інших людей і не йняти віри всьому без розбору, й не переповідати того легкодушно далі.

Рідко кому треба довірятися, а завжди Тебе шукати, Тебе, що дивишся в серце.

За кожним словом на всі боки не подаватися, але бажати, щоб усе в серці і на світі діялося за Твоєю святою волею!

Як то безпечно зберігати небесну благодать, не пишатися перед людьми і не бажати собі того, від чого люди можуть захоплюватися, але з усією пильністю прямувати до того, що веде до очищення життя і ревності!

Скільки то людям зашкодило те, що інші довідалися про їхню чесноту і завчасно їх похвалили!

А скільки то добра вчинила благодать, яку збереглося в цьому немічному житті: життя ж бо усе називають спокусою та боротьбою!