Розділ 39

Людина не повинна бути нагальною у своїх справах.

Господь. Сину, мені завжди припоручай свою справу, а я у свою пору все добре поведу.

Зачекай на моє розпорядження, і матимеш користь із того.

Слуга. Господи, я охоче віддаю Тобі всі мої справи, бо моя голова не багато може порадити.

О, якби то я не так міцно прив`язувався до того, що випаде, але без вагань здавався на Твою волю!

Господь. Сину! Людина нерідко за тим, чого бажає, нагально побивається, але як тільки те здобуде, починає думати інакше: бо потяг до однієї речі не буває тривкий, але він радше переходить від однієї до іншої. Тому не така вже й мала річ навіть у найменшій дрібниці зректися себе самого.

Правдивий поступ людини вперед – самозречення, а та людина, що відреклася себе самої, є вельми вільна і безпечна.

Але віковічний ворог, противник всього того, що добре, не перестає спокушати, але як день, так і ніч завзято чатує, щоб зненацька схопоти когось у свої зрадливі сіті.

"Чувайте і моліться, - каже Господь, - щоб не ввійшли у спокусу…" (Мт. 26,41).