Розділ 59

Всю надію і все сподівання треба покладати тільки на єдиного Бога.

Слуга. Господи, на кого я маю у цьому житті уповати, у кому найбільша втіха для мене з усього, що бачу під небом?

Хто ж, як не Ти, Господи Боже мій, милосердя якого не має меж.

Де буде мені добре без Тебе? Коли могло мені бути зле з Тобою?

Волію ради Тебе бідувати, ніж без Тебе багатіти.

Хочу радше з Тобою по землі тинятися, ніж без Тебе мати небо.

Де Ти, там небо; де Тебе немає, там смерть та пекло.

Ти моє бажання, і тому мушу до Тебе возносити молитву, кликати і благати Тебе.

Я не можу ні на кого з упевненістю уповати, що він стане мені в пригоді саме в потрібний час, як тільки на Тебе, мій Боже єдиний.

Ти моя надія, Ти моє уповання, Ти моя втіха і завжди вірний заступник.

Кожен пильнує тільки свого, а Ти бажаєш лиш мого спасіння, мого поступу вперед та все обертаєш мені на добре.

Навіть тоді, коли часом виставляєш мене на різні спокуси і прикрості, все це чиниш для моєї користі, бо Ти звичайно своїх улюблених випробовуєш у тисячу способів.

Серед цих випробувань Тебе треба не менше любити і хвалити, як коли б Ти наповняв моє серце небесними втіхами.

Тому-то на Тебе, Господи Боже, покладаю всю мою надію і на Тебе уповаю; Тобі поручаю всю свою журбу і скруту, бо я переконався, яке слабке і непевне все те, з чим крім Тебе стикаюсь.

Бо ні на що не здасться гурт приятелів, ані могутні помічники не зможуть допомогти, ані розумні порадники не зможуть дати доброї поради, ані книги вчених розважити. Ніяким великим скарбом не викупити, ніяка затишна схованка не зможе захистити, якщо Тебе самого не буде при тому, якщо Ти не допоможеш, не скріпиш, не потішиш, не навчиш і не охорониш.

Бо все те, що нібито повинно принести спокій і щастя, без Тебе не має ніякої вартості і насправді не дає ні крихітки щастя.

Так, Ти найвище з усіх добро, повний розквіт щастя і глибина мудрості, а на Тебе єдиного уповати – це найбільша втіха для Твоїх слуг.

До Тебе звернені мої очі, на Тебе уповаю, Боже мій, Отче милосердя (ІІ Кр. 1,3).

Поблагослови і освяти мою душу благословенням небесним, щоб вона сталась Твоїм святим храмом і престолом віковічної Твоєї слави і щоб у тій святині Твоєї достойності не було нічого, що могло б разити очі Твоєї величності.

Зглянься на мене по великій доброті Твоїй і по щедрому милосердю Твоєму та вислухай молитву Твого бідолашного слуги, що далеко від Тебе блукає по темній країні смерті.

Заступи і спаси душу слуги Твого серед стількох небезпек цього немічного життя і за допомогою Своєї благодаті веди її дорогою миру до батьківщини віковічного сяйва. Амінь.