Розділ 15

Про вчинки, здійснені в любові.

Ні за які скарби світу, ані для нічиєї вподоби не годиться робити щось зле; але нераз треба навіть добру справу залишити, чи замінити на кращу, задля добра і потреби ближнього.

Так чинячи, доброї справи не позбавляємося, а замінюємо її на кращу.

Вчинок без любові є поверховим і ні на що не здасться.

А що робиться з любові, нехай би воно було хоч яке мале та незнане, воно стає корисним.

Бо в Бога більше важить та любов, задля якої щось твориться, ніж сам вчинок.

Багато робить той, хто дуже любить.

Багато робить той, хто справу робить добру.

А добре робить той, хто більше служить громаді, ніж своїй власній волі.

Нераз здається, що любов - це тільки розумове спонукання; бо рідко коли не схоче там бути і природна хіть, і своя власна воля, і надія на подяку, і бажання вигоди.

Той, хто має правдиву і щиру любов, не шукає себе ні в чому; він тільки бажає, щоб у всьому була слава Божа.

Такий і не заздрить нікому, бо він не тішиться з власної радості.

Він не хоче тішитися собою, а бажає над усе добро бути щасливим у Бозі.

Те, що добре, він не приписує нікому, а пов`язує його з Богом; від Нього, мов із джерела, все пливе, в Ньому, нарешті, всі святі солодко спочивають.

О, хто матиме хоч іскорку правдивої любові, той насправді відчує, що всі земні речі - марнота.