Розділ 16

Ми повинні звірятися Христові в усіх наших потребах і благати Його ласки.

СЛОВА УЧНЯ

О, найсолодший і наймиліший Господи! Бажаю прийняти Тебе нині з говінням. Ти знаєш мою неміч і біду, яку терплю, в якій великій недолі і гріхах я перебуваю, як часто терплю тягарі, спокуси, напасті й гидоту.

Приходжу до Тебе за ліком, благаю в Тебе втіхи і пільги.

Я промовляю до Тебе, Всюдисущого, якому явне ціле моє серце, що єдиний можеш мене цілком втішити і допомогти.

Ти знаєш, яких ласк мені над усе треба, який я убогий на чесноти.

Ось стою перед Тобою, убогий і нагий, благаю в Тебе ласки і молю Твоє милосердя.

Укріпи спрагненого старця свого, зігрій моє холодне серце вогнем своєї любові, просвіти мою сліпоту блиском своєї присутності.

Переміни мені всю земну любов на гіркість, усі тягарі і прикрості на терпеливість, усе, що нікчемне і створене, на погорду і забуття.

Підійми моє серце до Себе, до неба і не дай, щоб я блукав по землі.

Ти єдиний маєш відтепер вже і аж повіки стати моїми солодощами, бо Ти єдиний є моєю поживою і моїм напоєм, моєю любов`ю і моєю радістю, моєю насолодою і всім моїм добром.

О, якби то Ти мене своїм прибуттям цілком розпалив, розтопив і перемінив на себе, щоб я став одним з Тобою духом, завдяки благодаті внутрішнього з`єднання з Тобою і завдяки розтопленню в гарячій любові!

Не дай, щоб я відходив від Тебе голодним і холодним, лише обійдися зі мною милосердно, як Ти неодноразово чудово обходився зі своїми святими.

Яке в тім диво, що я при Тобі увесь вогнем палаю і для себе завмираю, коли Ти є тим вогнем, що завжди палає і ніколи не вгасає; любов, що очищає серця і просвічує розум?