Розділ 16
Ми повинні звірятися Христові в усіх наших потребах і благати Його ласки.
СЛОВА УЧНЯ
О,
найсолодший і наймиліший Господи! Бажаю прийняти Тебе нині з говінням.
Ти знаєш мою неміч і біду, яку терплю, в якій великій недолі і гріхах я
перебуваю, як часто терплю тягарі, спокуси, напасті й гидоту. Приходжу до Тебе за ліком, благаю в Тебе втіхи і пільги.
Я промовляю до Тебе, Всюдисущого, якому явне ціле моє серце, що єдиний можеш мене цілком втішити і допомогти.
Ти знаєш, яких ласк мені над усе треба, який я убогий на чесноти.
Ось стою перед Тобою, убогий і нагий, благаю в Тебе ласки і молю Твоє милосердя.
Укріпи спрагненого старця свого, зігрій моє холодне серце вогнем своєї любові, просвіти мою сліпоту блиском своєї присутності.
Переміни
мені всю земну любов на гіркість, усі тягарі і прикрості на
терпеливість, усе, що нікчемне і створене, на погорду і забуття. Підійми моє серце до Себе, до неба і не дай, щоб я блукав по землі.
Ти
єдиний маєш відтепер вже і аж повіки стати моїми солодощами, бо Ти
єдиний є моєю поживою і моїм напоєм, моєю любов`ю і моєю радістю, моєю
насолодою і всім моїм добром. О, якби то Ти мене своїм прибуттям цілком
розпалив, розтопив і перемінив на себе, щоб я став одним з Тобою духом,
завдяки благодаті внутрішнього з`єднання з Тобою і завдяки розтопленню
в гарячій любові! Не дай, щоб я відходив від Тебе голодним і
холодним, лише обійдися зі мною милосердно, як Ти неодноразово чудово
обходився зі своїми святими. Яке в тім диво, що я при Тобі увесь вогнем палаю
і для себе завмираю, коли Ти є тим вогнем, що завжди палає і ніколи не
вгасає; любов, що очищає серця і просвічує розум?
|