Розділ 18

Про приклади святих отців.

Дивись на живі приклади святих отців - вони сяють правдивою праведністю і побожністю - і побачиш, що те, що ми робимо, не є маленьким і непомітним.

Гай-гай! Що значить наше життя, якщо порівняти з їхнім?

Святі і приятелі Христові служили Господові в голоді і в холоді, у спразі і наготі, в праці і втомі, в безсонні і в постах, у молитвах і в святих роздумах, у переслідуваннях і всіляких наругах.

О, скільки-то і як тяжко набідувались апостоли, мученики, ісповідники, діви і всі ті, що хотіли йти слідом за Христом.

Бо вони на цьому світі зненавиділи життя своє, щоб набути життя вічне.

О, в якому ж суворому самозреченні жили святі отці в пустелі! Які тривалі та тяжкі спокуси вони перетерпіли!

Як часто дратував їх ворог! Як безупинно і гаряче вони молилися до Бога!

Які строгі пости зберігали! Яку велику вони мали ревність і запал до духовного поступу!

Яку завзяту боротьбу вони вели зі своїми хибами! Як щиро прямували вони до Бога!

Удень вони працювали, а ночами довго молилися, хоч і при праці не покидали сердечної молитви.

Вони використовували кожну хвилину. Година видавалася їм замалою для розмови з Богом. І за превеликою насолодою богомислення навіть забували про потребу підкріпити тіло.

Вони зрікалися всякого багатства, гідностей, почестей, приятелів та родичів; не хотіли нічого мати зі світу.

Тим живилися, що ледве було необхідне до життя: жаль їм було навіть у потребі служити тілу.

Тому вони були вбогі на земні речі, а незмірно багаті на ласку і чесноти.

Проти світу вони були бідні, але в серці вони зміцнялися ласкою і потіхою Божою.

Вони були чужими для світу, але для Бога - дуже близькими і сердечними приятелями.

Самим собі видавалися нічим, а цьому світові були в погорді; але в Божих очах вони були предорогими й приємними.

Зберігали правдиву покору, жили в простенькому послухові, поводилися з любов`ю і терпеливістю, і тому з дня на день духовно зростали і набували великої благодаті в Бога.

Вони стали прикладом для всіх богомільних; і повинні набагато більше заохочувати нас до нашого духовного поступу, ніж та тьма людей байдужих до недбайливості.

О, яка то велика була ревність усіх ченців на початку їхнього святого закону!

Яка сердечна побожність у молитві! Яка запопадлива турбота про чесноту! Який великий страх перед карою! Яка велика повага і слухняність до Законодавця у всіх процвітала!

Донині ще лишилися сліди і вони свідчать, які це були мужі: по правді святі і праведні - вони у такій завзятій боротьбі світ перемогли.

А сьогодні вже вважає себе великим той, хто не переступив через правило, хто зміг терпеливо перенести те, до чого зобов`язався.

Ох, яка велика байдужість і недбалість у нашому стані, що так швидко лишаємо первісну ревність; вже й життя стає нам немиле через лінивство й байдужість!

О, якби у тебе ніколи не прив`янув поступ у чеснотах; бо ж ти надивився на стільки прикладів побожних душ!