Розділ 5

Про високу достойність Таїнства і про священичий стан.

ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО

Коли б ти мав чистоту ангельську і святість святого Йоана, то й тоді б ще не був гідний цього Таїнства ані приймати, ані сповняти.

Бо це не належиться людям за їхні заслуги, що чоловік може освячувати і жертвувати Христове Таїнство і приймати на поживу хліб ангельський.

Висока та служба і велика гідність священиків! Їм дано те, чого не вділено ангелам.

Бо тільки священики, висвячені у Церкві за правилами, мають владу приносити жертви і освячувати Тіло Христове.

Однак священик є тільки слугою Божим, що вживає слово Боже за Його наказом і настанові Бога, а Бог Сам безпосередньо діє і невидиме творить; Йому підлягає все, що Він хоче, і слухає все, кому накаже.

Так у цьому найсвятішому Таїнстві повинен більше вірити всемогутньому Богові, ніж своїм почуттям або якимсь видимим ознакам.

Тому треба приступати до того святого діла із страхом і говінням.

Будь обачний і вважай, чию службу віддано тобі положенням рук єпископа.

Ось тебе поставлено священиком і висвячено для здійснювання Таїнства; гляди ж тепер, щоб ти вірно і побожно у свій час приносив Богові жертву і сам поводився бездоганно.

Ти не полегшив свій тягар, а ще тісніше став прикований до закону і зобов`язаний прямувати до більшої праведності і святості.

Священик повинен прикрашуватися всіма чеснотами і іншим людям давати приклад праведного життя.

Він має поводитися не по-простацьки і посполитим звичаєм людським, а приставати з ангелами в небі або з праведними мужами на землі.

Священик, одягнений у святі ризи, заступає місце Христа, щоб щиро і покірно благати Бога за себе і за весь народ.

На грудях і на плечах він носить знак хреста Господнього, щоб постійно пам`ятати про муки Христові.

Спереду на ризі він носить хрест, щоб пильно глядіти слідів Христових і ревно старатися в них ступати.

На плечах має знак хреста, щоб лагідно ради Бога зносити всякі прикрості, які хто зробить йому.

Перед собою носить хрест, щоб каятися у своїх гріхах, за собою – щоб жалісливо плакати і над провинами інших людей, і усвідомлювати, що він посередник, який стоїть між Богом і людьми.

І щоб не переставав молитися і приносити святу жертву, аж поки не виблагає благодаті і милосердя.

Коли священик приносить жертву, він віддає честь Богові, звеселяє ангелів, будує Церкву, допомагає живим, вимолює померлим упокій і сам стає присутнім у всіх ласках.