Розділ 3

Божі слова треба слухати в покорі - а багато людей не зважає на них.

Господь. Послухай, сину, моїх слів, вищих за все знання філософів і мудреців цього світу.

Слова мої - це дух і життя (Йо.6,63), і не годиться тлумачити їх на людський лад.

Не годиться обертати їх у собі на пусту вподобу, а треба слухати у мовчанні і приймати з глибокою покорою і з великою любов`ю.

Слуга. І я сказав: "Щасливий той чоловік, що його Ти, Господи, виховуєш і навчаєш закону Твого, щоб дати йому пільгу на лихі дні (Пс.93,12-13) і щоб він не пропав марно на землі".

Господь. Я, - каже Господь, - споконвіку навчав пророків, і ще донині не перестаю промовляти до всіх, але багато є таких людей, які глухі і закаменілі до моїх слів.

Чимало людей більш охоче слухають світ, ніж Бога; вони радше підуть за бажанням свого тіла, ніж за волею Божою.

Світ обіцяє речі дочасні і маловажні, то й прислухаються йому з великою жадобою - а я обіцяю найвище і вічне добро та людські серця холодні.

Хто в кожній речі так запопадливо мені служить і слухає мене, як люди служать світові та його вельможам? Сором Тобі, Сидоне - каже море (Іс.23,4); а коли питаєш чому? - то послухай.

За сяким-таким прибутком подаються люди в далекий світ, а за вічним життям ні один не ворухне ногою по землі.

Побиваються за благеньким доходом; нерідко через один шеляг сваряться; за марницю і маловажну обіцянку не вагаються день і ніч клопотатись.

Але, о сором! за незмінне добро, за неоціненну нагороду, за найвищу честь і безкінечну славу лінуються хоч трохи потрудитися.

Тому стидайся, ти, лінивий та ремствуй слуго, що тамті жвавіші до загибелі, ніж ти до життя. Вони більше раді марності, ніж ти правді.

Це правда, що їхня надія нерідко оманлива, але моя обітниця ніколи не зводить і не кидає марно того, хто надіється на мене.

Що я обіцяв, те дам; що прорік, те сповню, якщо тільки аж до самого кінця вірно будеш любити мене.

Закарбуй мої слова у своєму серці й пильно розважай над ними, бо в час проби вони стануть тобі у великій пригоді.

Чого ти ще не розумієш тепер, як читаєш, то зрозумієш у день моїх відвідин.

Звичайно я двояко відвідую свої вибрані душі: пробою і потіхою.

І дві науки я їм читаю щодня: одною картаю їхні хиби, а другою заохочую до поступу в чеснотах.

Хто чує мої слова, а нехтує ними, той матиме на себе суддю в останній день.

Молитва за ласку побожності.

Слуга. Господи, Боже мій! Ти є все моє добро! А хто ж я такий, що смію з Тобою розмовляти?

Я Твій найнужденніший слуга і нікчемний хробак, далеко нужденніший і нікчемніший, аніж гадаю і ніж можу це висловити.

Однак згадай, Господи, що я є ніщо, нічого не маю і нічого не значу.

Ти єдиний добрий, справедливий і святий; Ти все можеш, усе даєш і все наповняєш, одного тільки грішника Ти покидаєш.

Згадай про милість Твою (Пс.24,6) і наповни моє серце Твоєю благодаттю, бо Ти не хочеш, щоб Твої діла стояли пусткою.

Як я зможу втриматися в цьому нужденному житті, коли не скріпить мене Твоє милосердя і Твоя благодать?

Не відвертай від мене обличчя свого, не відкладай своїх відвідин, не відбирай від мене своєї потіхи, щоб душа моя не стала перед Тобою, мов та земля безводна (Пс.142,6).

Господи, навчи мене творити волю Твою (Пс.143,10); навчи мене поводитися перед Тобою гідно і покірливо.

Бо Ти є моя мудрість, Ти по правді мене знаєш і знав тоді, поки ще світ настав і поки я на світ народився.