Розділ 6
Про невладнані пристрасті.
Як тільки людина чогось недоладно забажає, зразу ж стає їй неспокійно на серці.
Гордий і захланний ніколи не має спокою; вбогий і покірливий в дусі заживає глибокого миру.
Людина, яка ще не завмерла для себе геть чисто, хутко попадає у спокусу і навіть у дрібничках і марницях дається перемогти.
Нерозумний
і такий, що певною мірою ще тілесний та схильний до змисловості, не
легко зможе остаточно відірватися від земних побажань. І тому він нераз сумно почуває себе, коли від них відвертається, та й будь-чого сердиться, коли йому не вдається.
А
коли досягне того, чого бажає, зараз непокоїть його недобра совість,
тому що дав волю своїй пристрасті, а вона ніяк не веде до того спокою,
якого він шукав. Так-то правдивий спокій добувається тим, що ведеться боротьбу з пристрастями, а не з тим, що їм догоджується.
Тому
нема спокою в серці змислового чоловіка, ані в того, хто віддався
світовим справам, а тільки в душі того, хто ревний і духовний.
|