Святий Фома Кемпійський.                     "Наслідування Христа"  
 


Католицьке читання
Пошук
ЛІНКИ
Статистика
 Розділ 12

Розділ 12

Про царську дорогу святого хреста.

Багато декому жорстокою здається така мова: "Відречися себе самого, візьми свій хрест, та йди слідом за Ісусом" (Мт. 16,24; Лк. 9,23).

Але далеко прикріше почути таке останнє слово: "Йдіть геть від мене, прокляті, у вогонь вічний!" (Мт. 25,41).

А ті люди, що тепер радо слухають слова про хрест і йдуть услід за Ним, потім не будуть боятися слухати слів вічного осудження.

Цей знак хреста з`явиться на небі, коли Господь прийде судити.

Тоді всі слуги хреста, які за життя уподібнювалися Розп`ятому, приступлять до Христа-судді з великою надією.

Тож чому боїшся взяти на себе хрест? По ньому йдеться до Царства Небесного!

У хресті спасіння, в хресті життя, в хресті охорона від ворогів, в хресті джерело небесних солодощів, у хресті сила для розуму, в хресті радість для душі, в хресті ввесь зміст чесноти, в хресті завершення святості.

Немає для душі спасіння ні надії на вічне життя, як тільки у хресті.

Так візьми свій хрест і йди вслід за Ісусом, і зайдеш у вічне життя.

Він ішов перед тобою, несучи свого хреста, і вмер за тебе на хресті для того, щоб і ти носив свій хрест і бажав на хресті вмерти.

Бо коли вмреш разом з Ним, то разом з Ним і житимеш; а коли будеш Йому товаришем у стражданні, то будеш товаришем і в славі.

На хресті все основується і все залежить від умирання, і немає іншої дороги до життя і до правдивого спокою в серці, як дорога святого хреста і щоденного умертвіння.

Йди, куди хочеш, шукай, чого хочеш, - а не знайдеш ані вгорі вищої, ані внизу безпечнішої дороги, крім святого хреста.

Уклади собі і впорядкуй усе як сам хочеш і зрозумієш, і побачиш, що завжди треба щось витерпіти; чи доброхіть, чи знеохоту, щоб стрінути хрест.

Бо або на тілі почуєш біль, або в душі буде тобі серце боліти.

Нераз Бог тебе полишить, нераз ближній допече. та, що більше, часто сам собі тягарем станеш.

А однак ніякий лік ані втіха не зможе ні допомогти тобі, ні дати пільги: але мусиш терпіти, доки Бог схоче.

Бо Бог так хоче, щоб ти вчився терпіти лихо без втіхи, щоб ти Йому цілком корився і через прикрості ставав покірнішим.

Ніхто так не відчуває мук Христових, як той, кому прийдеться колись таке саме терпіти.

Так, хрест завжди готовий і всюди чекає на тебе.

Не встигнеш від нього утекти, куди не побіжиш; бо куди не прийдеш, приносиш і себе й завжди з собою стрінешся.

Подивишся вгору чи вниз, оглянешся довкола себе і заглибишся у своє серце - всюди знайдеш хрест, і всюди мусиш зберігати терпеливість, якщо хочеш мати спокій у серці й заслужити собі на вінець вічної слави.

Коли радо несеш хрест, то й він тебе підніме і заведе тебе до бажаного кінця, себто туди, де терпіння скінчиться, хоч це буде не тут, не на землі.

Коли ж ти неохоче його носиш, завдаєш собі тягару і ще більше обтяжуєш себе - але все-таки мусиш носити.

Коли скинеш із себе один хрест, то неодмінно знайдеш другий, але знай, що ще важчий.

Чи гадаєш, що втечеш перед ним, чого не встиг ні один смертний чоловік обминути?

Котрий святий жив на світі без хреста і прикрості?

Навіть Господь наш, Ісус Христос, доки тут жив, не пробув ні одної години без болю і терпіння. "Бо треба було, - каже, - щоб Христос терпів муки і воскрес із мертвих і так увійшов у свою славу" (Лк. 24,26).

І яким чином ти шукаєш іншої дороги, крім цієї царської дороги святого хреста?

Все життя Христове було тільки хрестом та мукою - а ти шукаєш для себе спокою і радості?

Помиляєшся, так помиляєшся, коли шукаєш чогось іншого, замість того, щоб терпіти прикрості; бо все те смертне життя повне недолі й обставлене довкола хрестами.

І чим вище в духовному житті зросте, тим тяжчі хрести він нераз стрічатиме, бо біль вигнання його через любов збільшується.

Проте людина, хоч і така нещасна, все ж не буває без пільги і втіхи, і вона відчуває, які великі плоди приносить їй терпеливе зношення хреста.

Бо як тільки вона доброхіть піддається йому, ввесь її прикрий тягар перемінюється надією на Божу ласку і втіху.

І чим більше тіло знесилюється терпінням, тим дужче кріпиться його дух внутрішньою благодаттю.

А нераз, завдяки любові і прив`язанню до хреста Христового, вона стільки набирає сил із бажання терпінь і прикростей, що вже не хотіла б жити без болю і страждань: бо вона переконана, що тим миліша Богові, чим більше і тяжче зможе ради Нього терпіти.

Так річ, то не людська, але Христова ласка, що в немічному тілі так багато може вчинити, що воно всією жагою серця до того припадає і те любить, від чого вже з природи відвертається і втікає.

Людині не до вподоби: носити хрест, любити хрест, карати і неволити тіло, втікати від почестей, радо зносити зневаги, себе за ніщо мати, бажати собі приниження, терпеливо зносити всілякі прикрості разом зі шкодами та й не бажати собі ніякого гаразду на цьому світі.

Коли пильнуєш тільки себе, тоді нічого такого не зможеш зробити з собою.

Але коли надієшся на Господа, сила з неба скріпить тебе, і під твою владу упокориться і світ, і тіло.

Та навіть і ворога, диявола, не будеш боятися, коли озброїшся силою віри і позначиш себе знаком хреста Христового.

Отже, будь готовий, як добрий і вірний Христовий слуга, носити мужньо хрест Господа твого, що з любові до тебе дав розп`яти себе.

Приготуйся до того, щоб зносити багато прикростей і всіляку недолю цього нужденного життя, бо вони й так стрінуть тебе, де б ти не був; по правді й так наткнешся на них, де б ти не ховався.

Так має бути й нема іншої ради на те, щоб позбутися прикрого терпіння та болю, як тільки, щоб покірно піддатися Божій волі.

Охоче пий чашу Господню, коли бажаєш стати приятелем Його і тримати з Ним спілку.

Втіхи залиши Божій волі: нехай Він сам ними так орудує, як Йому подобається.

А ти будь готовий терпіти прикрості і вважай їх за найбільші втіхи, бо сьогочасні терпіння не в силі заслужити на прийдешню славу (Рм. 8,18), навіть коли б ти сам зміг усі перенести.

Коли ти вже дійдеш до того, що терпіння стане тобі солодким і милим ради Христа, тоді знай, що гаразд із тобою, бо ти знайшов рай на землі.

Доки тобі терпіння прикре й ти намагаєшся від нього утекти, доти зле тобі буде, і погоня терпіння всюди побіжить услід за тобою.

Коли ти готовий до того, що повинно бути, себто терпіння і вмертвіння, незабаром стане краще і ти знайдеш спокій.

Навіть хоч би тебе, як св.. Павла, піднято аж до третього неба, то тим ще не будеш забезпечений від усіляких прикростей і терпінь.

"Я, - сказав Ісус, - покажу йому, скільки то він має терпіти задля ймення мого" (Ді. 9,16).

Так, лишається тобі терпіти, коли ти радий любити Ісуса і Йому повік служити.

О, коли ти був гідний що-небудь терпіти ймення Ісусового! Яка то велика слава чекала б тебе за те, яка велика була б радість для всіх святих Божих, який також повчальний приклад для ближнього!

Бо терпеливість усі хвалять, хоч тільки дехто хоче терпіти.

По справедливості, ти повинен охоче бодай трохи Христа ради терпіти, коли багато людей далеко тяжче терпить задля світу.

Знай, як певну річ, те, що повинен жити життям умертвіння.

І чим більше хтось замре для себе, тим більше він починає жити для Бога.

Ніхто не є в силі збагнути небесні правди, коли не впокориться і не буде ради Христа зносити прикрості.

Немає нічого для тебе спасеннішого на цьому світі над те, щоб радо терпіти задля Христа.

А коли б ти зупинився перед вибором, то повинен радше бажати ради Христа терпіти прикрості, ніж веселитися різними втіхами: бо тільки таким чином ти став би більше подібний до Христа і більше схожий на всіх святих.

Бо наша заслуга і наш духовний поступ не основується на великих радощах, ані на втіхах, але радше на зношенні великих прикростей і терпінь.

Бо коли б для спасіння людей було щось краще і корисніше за терпіння, то Христос неодмінно би на те вказав і словом, і прикладом.

А Він виразно заохочує своїх невідступних учнів і всіх, хто бажає йти Його шляхом, щоб хрест свій несли, і так каже: "Хто хоче йти за мною, нехай відречеться себе самого і візьме свій хрест на себе та й іде вслід за мною" (Мт.16,24; Лк.9,23).

Коли ми все це прочитали і добре поміркували, то повинні зробити собі таку постанову: "Треба нам через багато терпінь іти до Царства Божого!" (Ді.14,22).