Розділ 11
Тіла Христового і Святого Письма побожна душа якнайбільше потребує.
СЛОВА УЧНЯ
О,
Найсолодший Господи Ісусе, які то великі солодощі у побожній душі, що
разом з Тобою споживає Твою вечерю, де дають скуштувати їй не якусь
страву, а тільки Тебе, єдиного її Улюбленця, жаданого понад усі бажання
серця. І мені теж солодко було би перед лицем Твоїм
виливати з глибини серця сльози і разом з побожною Магдалиною омивати
ними Твої ноги. Але де та гаряча побожність? Де ті потічки святих сліз?
Справді, моє серце повинно б перед лицем Твоїм і святих Твоїх ангелів загорітися і заплакати з радості.
Бо ж я маю Тебе тут, у Таїнстві, справді присутнього, хоч і закритого чужим видом.
Бо
мої очі не могли б знести того, щоб побачити Тебе у дійсному Божому
сяйві, але навіть і увесь світ не витримав би блиску слави Твоєї
величності. Так ти укритий у Таїнстві, щоб допомогти моїй немочі.
Я
дійсно маю Тебе і поклоняюся Тобі, якому ангели в небі віддають поклін,
однак я це у вірі роблю, а вони – на образ Твій без покривала
дивляться. Мені треба задовольнитися світлом правдивої віри і в ній жити доти, доки не завітає день вічного сяйва та тіні видів зникнуть.
А коли настане завершення (І Кр. 13,10), тоді скінчиться вживання Таїнств, бо святим у небесній славі не треба ліку Таїнства.
Вони
бо веселяться без кінця-краю перед лицем Бога, оглядаючи Його славу
лицем у лице і переходячи з ясності в ясність, у незмірні глибини
Божества, розкошують у Слові Божім, що тілом стало, як було споконвіку
і буде навіки. Як згадаю ті чудеса, стає мені вже надто важкою
всяка, навіть духовна, втіха, бо поки явно не бачу Господа мого в Його
славі, за ніщо маю все те, що на світі бачу і чую. Ти, Боже, мені свідком, що ніяка річ не може
втішити мене, ніяке створіння не в силі заспокоїти, лише Ти, Боже мій,
якого бажаю оглядати повіки вічні. Але це не можливо, поки я підвладний смерті.
Тому мені треба зберегти велику терпеливість і упокоритися Тобі у кожному моєму бажанні.
Бо
й святі Твої, Господи, що вже з Тобою веселяться в Царстві Небесному,
поки тут жили, з вірою і великою терпеливістю очікували на прихід Твоєї
слави. У що вони вірували, в те й я вірю; на що вони
надіялися, на те і я надіюся; туди, куди вони потрапили, і я маю надію
за Твоєю Благодаттю потрапити. Тим часом хочу жити у вірі і кріпитися прикладом святих.
Також
буду мати перед собою Святе Письмо на втіху і як те дзеркало життя, а
над усе – це Твоє найсвятіше Тіло на особливий лік і притулок. Бо в цьому житті, як відчуваю, мені найбільше треба двох речей і без них це нужденне життя було б мені нестерпне.
Як довго я сидітиму в цьому тілі, наче у в`язниці, потребуватиму двох речей, а саме – хліба і світла.
Тому то Ти дав мені, немічному, Своє святе Тіло на поживу душі і тіла і поставив слово Твоє за світило ногам моїм (Пс. 118,105).
Без тих двох речей я не міг би праведно жити, бо слово Боже є світлом душі моїй, а Твоє Таїнство – хліб життя.
Їх можна назвати теж двома столами, які стоять у скарбниці святої Церкви по один і другий бік.
Другий
стіл закону Божого, що містить у собі святу науку, навчає правдивої
віри і нехибно вводить нас аж всередину, за завісу, де є Святиня
Святині. Дяка Тобі, Господи Ісусе, Світло відвічного
Світла, за стіл святої науки, що його поставив нам через своїх слуг,
пророків, апостолів, інших учителів. Дяка Тобі, Творче і Відкупителю людей, за те, що
Ти, бажаючи показати всьому світові свою любов, справив велику вечерю,
в якій подав на стіл не праобразне ягня, але Своє найсвятіше Тіло і
Кров. Всіх вірних звеселяєш святою вечерею і напоюєш їх
чашею спасіння, в якій містяться всі райські радощі, а з ними
бенкетують святі ангели, але з більшою розкішшю і більшим щастям. О, яка то велика і яка достойна влада священиків!
Їм дано святими словами освячувати Господа величної слави, величати
Його своїми устами, тримати своїми руками, споживати своїми устами і
подавати іншим людям! О, які чисті повинні бути ці руки, які невинні
уста, яке святе тіло, яке непорочне має бути серце священика, в якому
стільки разів оселяється Творець чистоти! Із уст священика, що так часто приймає Христове
Таїнство, не повинно виходити інше слово, як тільки святе, як тільки
чесне і добре. Очі його, що так часто споглядають Тіло Христове, повинні бути невинні і сором`язливі.
Чисті і підняті до неба руки, що так часто дотикаються Творця неба і землі.
Священиків особливо стосуються слова Закону: Будьте святі, бо Я є святий, Господь Бог ваш (Лев. 19,2).
Всемогутній
Боже! Твоя благодать хай допомагає нам, що прийняли священичий
обов`язок, щоб ми могли достойно і побожно служити Тобі у святості й
чистій совісті. А якщо ми не в силі жити в такій невинності, як
повинні б, то дай нам хоч сердечно плакати над гріхами, яких ми
допустилися, і дай нам у покорі серця та з щирою постановою волі
відтепер ревніше служити Тобі.
|