Розділ 3
Дуже корисно часто причащатися.
СЛОВА УЧНЯ
Ось
я приходжу до Тебе, Господи, щоб із Твого дару мені добро сталося і щоб
я звеселився при Твоїй святій вечері, що Ти, Боже, справив за милістю
Твоєю убогому (Пс. 67,11). Ось у Тебе є все те, чого я можу і повинен бажати. Ти моє спасіння і мій викуп, моя надія і сила, моя краса і слава.
Тому звесели нині душу слуги Твого, бо до Тебе, Господи Ісусе, я підношу душу мою (Пс. 85,4).
Бажаю
прийняти Тебе тепер побожно і з честю. Прагну ввести Тебе у свою
домівку, щоб я заслужив собі, як Закхей, на Твоє благословення і на те,
щоб належати до синів Авраамових. Моя душа жадна Твого Тіла. Моє серце прагне з`єднатися з Тобою.
Дай мені себе, і буде з мене. Бо крім Тебе, ніяка втіха нічого не варта.
Я не можу обійтися без Тебе і без Твоїх відвідин не можу жити.
Тому
мені треба часто приступати до Тебе для мого спасіння, щоб я часом не
знемігся в дорозі, коли хто відніме від мене хліб небесний. Бо Ти, наймилосердніший Ісусе, коли навчав народи
і зціляв усілякі недуги, одного разу сказав: "Не хочу відправляти їх
додому голодних, щоб, бува, не охляли десь по дорозі" (Мт. 15,32). Зроби ж так тепер зі мною, коли Ти лишив Себе в Таїнстві на втіху вірним.
Бо Ти є мила насолода душі, а хто достойно споживатиме Тебе, той буде мати свою частку і спадкоємство у вічній славі.
Принаймні
для мене, що так часто падаю і грішу, так хутко холону і слабну,
конечно треба чистими молитвами, сповідями і святим прийманням Твого
Тіла оновлятися, очищатися і зігріватися, щоб я часом, якщо на довший
час занедбаю це, не кинув своєї святої постанови. Бо чуттєвість людини вже змалку має нахил до злого і, коли Божий лік не допоможе їм, вони зразу ж падають у ще гірші гріхи.
Так Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє у доброму.
Бо
якщо тепер я так часто буваю недбайливий і байдужий, коли причащаюся
або служу, то що було б зі мною, якби я не приймав того ліку і не шукав
такої великої допомоги? І хоч я не є щодня гідний святої відправи, ані як
слід приготовлений, однак буду старатися за кожної нагоди приймати Божі
Таїнства і ставати учасником такої великої благодаті. Бо доки вірна душа у смертнім тілі мандрує далеко
від Тебе, для неї одинокою і найважливішою втіхою є те, що часто
пам`ятаючи про свого Бога, може побожним серцем приймати свого
Улюбленого. Яка дивна ласкавість Твоєї любові до нас, що Ти,
Господи Боже і Творче, який всі духи оживляєш, волієш приходити до
маленької душечки і з цілим своїм божеством і чоловіцтвом її голодну
насичувати. О, щасливе те серце і блаженна та душа, яка гідна
того, щоб Тебе, Господа Бога свого, побожно прийняти і, приймаючи Тебе,
натішитися у цілковиту розкіш духовними радощами! О, якого великого Господа вона приймає! Якого
миленького гостя вітає! Якого приємного товариша пригощає! Якого
вірного приятеля знаходить собі! Якого гарного і чесного нареченого
обіймає – нареченого, котрого повинна любити більше за всіх і за всі
улюблені бажання! Перед обличчям Твоїм, найсолодший мій любий, хай
замовкне небо і земля з усією своєю красою; бо вся та хвала і окраса,
яку вони мають, походять зі щедрої ласкавості Твоєї, і вона ніколи не
досягне величності Імені Твого, мудрість якого невимірна.
|