Розділ 42

Не треба спокою будувати на людях.

Господь. Сину, коли будуєш свій спокій на якійсь людині, тому що вона однієї думки з тобою і прив`язалася до тебе, не будеш мати спокою і будеш невдоволений.

Але якщо звертаєшся до живої і віковічної Правди, не засмутишся, коли приятель покине тебе або вмре.

На мені має основуватися любов приятеля, і тільки ради мене ти повинен любити того, кого маєш за доброго і хто вельми дорогий тобі в цьому житті.

Без мене ні приязнь, ні життя не має значення, і не є ані щирою, ані чистою любов, якої я не з`єднаю.

До такого прив`язання до близьких людей ти так повинен завмерти, щоб прагнути радше бути без усякого людського товариства, наскільки це від тебе залежить.

Чим ближче чоловік нахиляється до Бога, тим більше віддаляється від усякої людської втіхи.

Бо він тим вище знімається до Бога, чим глибше увіходить у себе і чим менше стає себе цінити.

А хто вважає щось добре своєю заслугою, той спиняє Божу благодать, тому що вона не може завітати до нього, бо благодать Святого Духа шукає завжди покірного серця.

Коли б ти зумів себе цілком за ніщо мати і відсторонитися від усякої земної любові, тоді я мав би завітати до тебе з великою ласкою.

Коли озираєшся за створіннями, пропадаєш з перед очей Творця.

Навчайся себе перемагати в кожній речі ради Творця – тоді зможеш дійти до пізнання Бога.

А коли якусь річ не до ладу любимо і цінимо, хай це буде і благенька дрібниця, вона стає на перепоні на шляху до найвищого добра і шкодить нам.