Наслідування Христа
Тома Гемеркен Кемпійський
Аскетична бібліотека
Четверта книга
Про таїнство св. Причастя
Передмова
Побожне заохочення до святого Причастя.
ГОЛОС ХРИСТА
Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас, – каже Господь (Мт. 1128).
Хліб, що його Я дам, це – тіло моє за життя світу (Йо. 6,51).
Беріть, їжте: це моє тіло. Воно за вас дається. Це робіть на мій спомин. (Мт. 26,26; І Кр. 11,24).
Хто споживає тіло моє і кров мою п`є, той у мені перебуває, а я – в ньому. (Йо. 6,56).
Дух – ті слова, що їх я вимовив до вас, вони й життя. (Йо. 6,63).
Розділ 1
З якою ж великою шаною треба приймати Христа.
СЛОВА УЧНЯ
Це Твої слова, Христе, віковічна Правдо. Хоч Ти не промовив їх одночасно й хоч не записані вони в одному місці.
Але тому, що вони Твої слова, вони правдиві. Я мушу їх усі прийняти вдячно і вірно.
Вони Твої, і Ти їх сказав, але ці слова також і мої, бо Ти промовив їх для мого спасіння.
Радо приймаю їх із Твоїх уст і бажаю, щоб вони міцно закарбувалися у моєму серці.
Такі
милі слова, повні насолоди і любові, заохочують мене, але гріхи
тривожать мене і нечиста совість не допускає до того, щоб приймати такі
великі Таїнства. Твої солодкі слова закликають мене, але велика сила гріхів мене пригнічує.
Наказуєш,
щоб я з упованням приступив до Тебе, якщо хочу мати в Тебе свою частку,
і щоб прийняв поживу безсмертності, коли бажаю вічного життя та слави. Приходьте, кажеш, до Мене всі втомлені і обтяжені, а Я вас облегшу (Мт. 11,28).
О,
яке солодке і миле слово для вуха грішника, яким Ти, Господи Боже мій,
запрошуєш нужденного бідолаху до Причастя Твого Найсвятішого Тіла! Але, Господи, хто я такий, щоб смів приступити до Тебе?
Ось
високі небеса не можуть обняти Тебе, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене
всі!" Що значить така премилостива ласкавість і ці приятельські
запросини? Яким чином я зважуся приходити до Тебе, коли й так нічого доброго за собою не відчуваю, щоб міг насмілитися на це?
Яким чином міг би ввести Тебе у свою домівку, коли я так часто ображав Твоє наймилостивіше лице?
Ангели і архангели віддають Тобі поклони, бояться Тебе святі і праведні, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене всі".
Коли Ти, Господи, не казав би того, хто йняв би віри, що це правда?
А коли Ти не велів би, то хто зважився б приступити?
Ось Ной, чоловік праведний, сто років працював на будові корабля, щоб із кількома своїми близькими родичами врятуватися.
А я, яким чином зможу лише за одну годину так приготуватися, щоб міг побожно прийняти Творця світу?
Мойсей,
Твій великий слуга і Твій єдиний приятель, збудував ковчег завіту з
непорохнявіючого дерева і позолотив його щирим золотом, щоб скласти в
ньому таблиці закону. А я, порохняве створіння, зважуся так легко приймати Тебе, Законодавця і Творця життя?
Соломон,
наймудріший між ізраїльськими царями, сім років будував величний храм
на хвалу Твого імені і вісім днів святкував празник його посвячення. Він приніс тисячу мирних жертв і під звуки труб
та зі співами велично поставив ковчег завіту на місце, яке було
приготоване для нього. А я, нещасний і найбільший бідолаха з усіх людей,
в який спосіб маю вести Тебе у свою домівку, коли я ледве пів годинки
вмію провести побожно. О, якби я хоч раз тих пів годинки був побожний,
як треба! О, Боже мій! Скільки то вони старалися і натрудилися, щоб Тобі сподобалось!
Ой, леле! Яке малесеньке те, що я роблю! Яку малу хвилинку я віддаю для того, щоб приготуватися до Святого Причастя!
Рідко коли я можу зібрати свої думки докупи, і ще рідше буваю вільним від усілякого розсіяння думок.
І
певно, що перед милостивим лицем Твого Божества не повинна в мене
виринати ніяка негідна думка, також ніяке створіння не повинно займати
мене, бо я маю приймати на гостину не ангела, але Господа ангелів. Та ще й дуже велика є різниця між ковчегом
завіту, з його святощами і Пречистим Твоїм Тілом, з його невимовною
силою, між тими старозаконними жертвами, прообразами прийдешнього, і
правдивою жертвою Твого Тіла, що сповнила всі старозавітні жертви. Так чому ж я перед Твоїм пресвятим Лицем ще більше не запалююся жаром побожності?
Чому
я не приготовляюся з ще більшою пильністю до прийняття Твоїх, Господи,
пресвятих Дарів, коли ті старозавітні святі патріархи і пророки, царі й
князі з усім народом виявили таку гарячу побожність для богослужіння. Вельми побожний цар Давид танцював з усієї сили перед ковчегом Божим, згадуючи про добродійства, які були зазнали колись батьки.
Велів
справити всякого роду інструменти, написав псалми і казав їх співати з
веселістю, і сам раз у раз співав, граючи на арфі, натхнений благодаттю
Святого Духа. Він навчив ізраїльський народ всім серцем хвалити Бога, день у день благословляти і величати Його гармонійно, мов одними устами.
Коли
тоді процвітала така велика побожність і була пам`ять про Божу хвалу
перед ковчегом завіту, яку ж велику честь і побожність мушу мати тепер
я і весь християнський народ перед лицем Таїнства, у хвилині прийняття
найсвятішого Тіла Христового! Багато людей бігає по всіх усюдах, щоб
поклонитися мощам святих та із зачудуванням слухають оповідь про їхні
вчинки, оглядають величні будівлі їхніх храмів і цілують святі їхні
кості, обвиті шовком і золотом. А ось тут, переді мною на престолі, перебуваєш Ти, Боже мій, Найсвятіший, Творче людей і Господи ангелів!
При
таких оглядинах не раз буває тільки людська цікавість та небачена ще
новина, тому вони приносять невеличкий плід переміни на краще, а
найбільше тоді, коли буває така легкодумна біганина без правдивого
сокрушення серця. А тут, у Таїнстві Святого Причастя, перебуваєш
увесь, мій Боже і людино Христе Ісусе; скільки то разів тут достойно і
побожно приймається Тебе, збирається рясний плід вічного спасіння. Але сюди не приваблює ніяке легкодумство, ні цікавість, ані почуттєвість, тільки сильна віра, побожна надія і щира любов.
О,
невидимий Боже, Творче світу, як чудово Ти з нами чиниш! Як любенько і
ласкаво Ти дбаєш про своїх обранців, що їм даєш Себе Самого у Таїнстві
споживати! Бо це перевищує всілякий розум, це нечуваною силою притягає до себе побожні серця і запалює їхню любов.
Бо ті правдиві вірні Твої раз у раз черпають велику ласку побожності й любов чесноти.
О, чудова і таємна ласка Таїнства! Тебе знають тільки Христові вірні, а невірні і гріховні прислужники не можуть Тебе зазнати!
У цьому Таїнстві дається духовна благодать, а втрачена сила душі оновлюється, і краса її знівечена гріхом повертається знову.
Та
благодать не раз буває така велика, що з усією повнотою тієї
побожності, влитої в душу, не тільки розум, але і немічне тіло
відчуває, що прибуло йому більше сили. Однак треба бути дуже м`яким серцем і жаліти за
нашу байдужість і недбайливість, що надто мале бажання спонукує нас до
того, щоб приймати Христа. А на ньому основується вся надія і заслуга
тих, що прагнуть спастися. Бо Він наше освячення і спасіння, Він потіха для мандрівників на дорозі життя і вічна розкіш святих.
Так, треба сприймати все серцем, хоч багато людей так мало зважає на це спасенне Таїнство, що звеселяє небо і увесь світ спасає.
Ой
леле! Сліпото і закам`янілосте людського серця, що так мало пильнує
того невимовного дару, та ще й у щоденній буденності виявляє байдужість
до нього. Бо коли б це найсвятіше Таїнство тільки в одному
місці правилося і тільки один однісінький на світі священик освячував
його, як гадаєш, чи не бажали б люди всім серцем дістатися до того
місця і до того священика, щоб могли побачити, як відправляються Божі
Таїнства? А тим часом священиків є багато і в багатьох
місцях Христос приноситься в жертву, щоб благодать і любов Божу до
людини тим більше видно було, чим далі Святе Причастя поширене у світі.
Дяка Тобі, преподобний Ісусе, віковічний пастирю,
за те, що зволив Ти нас, бідолашних і вигнанців, покріпляти своїм
дорогоцінним Тілом і Кров`ю, і до приймання того Таїнства ще заохочуєш
словами зі своїх власних уст, коли кажеш: "Прийдіть до Мене всі
втомлені і обтяжені, і я вас облегшу".
|