Наслідування Христа

Тома Гемеркен Кемпійський

Аскетична бібліотека

Четверта книга

Про таїнство св. Причастя

Передмова

Побожне заохочення до святого Причастя.

ГОЛОС ХРИСТА

Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас, – каже Господь (Мт. 1128).

Хліб, що його Я дам, це – тіло моє за життя світу (Йо. 6,51).

Беріть, їжте: це моє тіло. Воно за вас дається. Це робіть на мій спомин. (Мт. 26,26; І Кр. 11,24).

Хто споживає тіло моє і кров мою п`є, той у мені перебуває, а я – в ньому. (Йо. 6,56).

Дух – ті слова, що їх я вимовив до вас, вони й життя. (Йо. 6,63).

Розділ 1

З якою ж великою шаною треба приймати Христа.

СЛОВА УЧНЯ

Це Твої слова, Христе, віковічна Правдо. Хоч Ти не промовив їх одночасно й хоч не записані вони в одному місці.

Але тому, що вони Твої слова, вони правдиві. Я мушу їх усі прийняти вдячно і вірно.

Вони Твої, і Ти їх сказав, але ці слова також і мої, бо Ти промовив їх для мого спасіння.

Радо приймаю їх із Твоїх уст і бажаю, щоб вони міцно закарбувалися у моєму серці.

Такі милі слова, повні насолоди і любові, заохочують мене, але гріхи тривожать мене і нечиста совість не допускає до того, щоб приймати такі великі Таїнства.

Твої солодкі слова закликають мене, але велика сила гріхів мене пригнічує.

Наказуєш, щоб я з упованням приступив до Тебе, якщо хочу мати в Тебе свою частку, і щоб прийняв поживу безсмертності, коли бажаю вічного життя та слави.

Приходьте, кажеш, до Мене всі втомлені і обтяжені, а Я вас облегшу (Мт. 11,28).

О, яке солодке і миле слово для вуха грішника, яким Ти, Господи Боже мій, запрошуєш нужденного бідолаху до Причастя Твого Найсвятішого Тіла!

Але, Господи, хто я такий, щоб смів приступити до Тебе?

Ось високі небеса не можуть обняти Тебе, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене всі!" Що значить така премилостива ласкавість і ці приятельські запросини?

Яким чином я зважуся приходити до Тебе, коли й так нічого доброго за собою не відчуваю, щоб міг насмілитися на це?

Яким чином міг би ввести Тебе у свою домівку, коли я так часто ображав Твоє наймилостивіше лице?

Ангели і архангели віддають Тобі поклони, бояться Тебе святі і праведні, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене всі".

Коли Ти, Господи, не казав би того, хто йняв би віри, що це правда?

А коли Ти не велів би, то хто зважився б приступити?

Ось Ной, чоловік праведний, сто років працював на будові корабля, щоб із кількома своїми близькими родичами врятуватися.

А я, яким чином зможу лише за одну годину так приготуватися, щоб міг побожно прийняти Творця світу?

Мойсей, Твій великий слуга і Твій єдиний приятель, збудував ковчег завіту з непорохнявіючого дерева і позолотив його щирим золотом, щоб скласти в ньому таблиці закону.

А я, порохняве створіння, зважуся так легко приймати Тебе, Законодавця і Творця життя?

Соломон, наймудріший між ізраїльськими царями, сім років будував величний храм на хвалу Твого імені і вісім днів святкував празник його посвячення.

Він приніс тисячу мирних жертв і під звуки труб та зі співами велично поставив ковчег завіту на місце, яке було приготоване для нього.

А я, нещасний і найбільший бідолаха з усіх людей, в який спосіб маю вести Тебе у свою домівку, коли я ледве пів годинки вмію провести побожно. О, якби я хоч раз тих пів годинки був побожний, як треба!

О, Боже мій! Скільки то вони старалися і натрудилися, щоб Тобі сподобалось!

Ой, леле! Яке малесеньке те, що я роблю! Яку малу хвилинку я віддаю для того, щоб приготуватися до Святого Причастя!

Рідко коли я можу зібрати свої думки докупи, і ще рідше буваю вільним від усілякого розсіяння думок.

І певно, що перед милостивим лицем Твого Божества не повинна в мене виринати ніяка негідна думка, також ніяке створіння не повинно займати мене, бо я маю приймати на гостину не ангела, але Господа ангелів.

Та ще й дуже велика є різниця між ковчегом завіту, з його святощами і Пречистим Твоїм Тілом, з його невимовною силою, між тими старозаконними жертвами, прообразами прийдешнього, і правдивою жертвою Твого Тіла, що сповнила всі старозавітні жертви.

Так чому ж я перед Твоїм пресвятим Лицем ще більше не запалююся жаром побожності?

Чому я не приготовляюся з ще більшою пильністю до прийняття Твоїх, Господи, пресвятих Дарів, коли ті старозавітні святі патріархи і пророки, царі й князі з усім народом виявили таку гарячу побожність для богослужіння.

Вельми побожний цар Давид танцював з усієї сили перед ковчегом Божим, згадуючи про добродійства, які були зазнали колись батьки.

Велів справити всякого роду інструменти, написав псалми і казав їх співати з веселістю, і сам раз у раз співав, граючи на арфі, натхнений благодаттю Святого Духа.

Він навчив ізраїльський народ всім серцем хвалити Бога, день у день благословляти і величати Його гармонійно, мов одними устами.

Коли тоді процвітала така велика побожність і була пам`ять про Божу хвалу перед ковчегом завіту, яку ж велику честь і побожність мушу мати тепер я і весь християнський народ перед лицем Таїнства, у хвилині прийняття найсвятішого Тіла Христового!

Багато людей бігає по всіх усюдах, щоб поклонитися мощам святих та із зачудуванням слухають оповідь про їхні вчинки, оглядають величні будівлі їхніх храмів і цілують святі їхні кості, обвиті шовком і золотом.

А ось тут, переді мною на престолі, перебуваєш Ти, Боже мій, Найсвятіший, Творче людей і Господи ангелів!

При таких оглядинах не раз буває тільки людська цікавість та небачена ще новина, тому вони приносять невеличкий плід переміни на краще, а найбільше тоді, коли буває така легкодумна біганина без правдивого сокрушення серця.

А тут, у Таїнстві Святого Причастя, перебуваєш увесь, мій Боже і людино Христе Ісусе; скільки то разів тут достойно і побожно приймається Тебе, збирається рясний плід вічного спасіння.

Але сюди не приваблює ніяке легкодумство, ні цікавість, ані почуттєвість, тільки сильна віра, побожна надія і щира любов.

О, невидимий Боже, Творче світу, як чудово Ти з нами чиниш! Як любенько і ласкаво Ти дбаєш про своїх обранців, що їм даєш Себе Самого у Таїнстві споживати!

Бо це перевищує всілякий розум, це нечуваною силою притягає до себе побожні серця і запалює їхню любов.

Бо ті правдиві вірні Твої раз у раз черпають велику ласку побожності й любов чесноти.

О, чудова і таємна ласка Таїнства! Тебе знають тільки Христові вірні, а невірні і гріховні прислужники не можуть Тебе зазнати!

У цьому Таїнстві дається духовна благодать, а втрачена сила душі оновлюється, і краса її знівечена гріхом повертається знову.

Та благодать не раз буває така велика, що з усією повнотою тієї побожності, влитої в душу, не тільки розум, але і немічне тіло відчуває, що прибуло йому більше сили.

Однак треба бути дуже м`яким серцем і жаліти за нашу байдужість і недбайливість, що надто мале бажання спонукує нас до того, щоб приймати Христа. А на ньому основується вся надія і заслуга тих, що прагнуть спастися.

Бо Він наше освячення і спасіння, Він потіха для мандрівників на дорозі життя і вічна розкіш святих.

Так, треба сприймати все серцем, хоч багато людей так мало зважає на це спасенне Таїнство, що звеселяє небо і увесь світ спасає.

Ой леле! Сліпото і закам`янілосте людського серця, що так мало пильнує того невимовного дару, та ще й у щоденній буденності виявляє байдужість до нього.

Бо коли б це найсвятіше Таїнство тільки в одному місці правилося і тільки один однісінький на світі священик освячував його, як гадаєш, чи не бажали б люди всім серцем дістатися до того місця і до того священика, щоб могли побачити, як відправляються Божі Таїнства?

А тим часом священиків є багато і в багатьох місцях Христос приноситься в жертву, щоб благодать і любов Божу до людини тим більше видно було, чим далі Святе Причастя поширене у світі.

Дяка Тобі, преподобний Ісусе, віковічний пастирю, за те, що зволив Ти нас, бідолашних і вигнанців, покріпляти своїм дорогоцінним Тілом і Кров`ю, і до приймання того Таїнства ще заохочуєш словами зі своїх власних уст, коли кажеш: "Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і я вас облегшу".