Розділ 4
Багато ласк набувають ті, що достойно причащаються.
СЛОВА УЧНЯ
Господи
Боже мій, поблагослови слугу свого наперед своєю солодкою благодаттю,
щоб я був гідний достойно і побожно приступити до Твого величного
Таїнства. Приваб моє серце до Себе і визволи мене з тяжких
лінощів. Завітай до мене спасінням Твоїм (Пс. 105,4), щоб я духом
скуштував Твоєї солодкої любові, що у цьому Таїнстві, неначе у джерелі,
міститься. Просвіти також очі мої, щоб я міг споглядати на таке велике Таїнство і скріпи мене, щоб я непохитною вірою вірував у нього.
Бо це Твоє діло, а не людська сила; Твоя свята постанова, а не людська вигадка.
Ніхто не може сам собою збагнути і зрозуміти того, що навіть перевищує ангельський розум.
То як же ж я, негідний грішник, земля і попіл, зможу збагнути і зрозуміти таку високу і святу тайну?
Господи,
у простоті серця свого, в добрій і сильній вірі та на Твоє веління
приступаю до Тебе з упованням і поклоном і вірую по правді, що Ти
перебуваєш тут у Таїнстві, як Бог і чоловік. Таким чином хочеш, щоб я прийняв Тебе і в любові з`єднався з Тобою.
Тому
благаю Твою ласкавість і молю Тебе, дай мені особливішу благодать для
того, щоб я розчинився в любові і увесь занурився у Тебе, і вже більше
не дбав ні про яку іншу втіху. Бо це найвище і найсвятіше таїнство є спасінням
для моєї душі й тіла, лік на всяку духовну неміч; воно зціляє мої хиби
і гнуздає мої пристрасті, перемагає або зменшує натиск спокус, вливає
більше благодаті, прибільшує початки чесноти, скріплює віру, підсилює
надію, запалює і поширює любов. Бо велику силу всякого добра дав Ти своїм
улюбленим, що побожно причащаються, і все ще частіше даєш, мій Боже,
опікуне моєї душі, зцілителю людської немочі і подателю всієї сердечної
втіхи. Бо на всякі журби Ти наливаєш їхні серця великою
втіхою і підіймаєш їх з глибини розпуки до уповання на Твою допомогу,
оживляєш і просвічуєш їх новою особливою ласкою. Так, що ті, які спершу були неспокійні і перед
Причастям не чули в собі тепла любові, пізніше, підкріпившись хлібом і
питтям небесним, бачать, що зайшла в них переміна на краще. Тому ти з таким помислом обходишся зі своїми
вибраними, щоб вони справді пізнали і вочевидь пересвідчилися, скільки
немочі вони мають самі по собі, а скільки доброти і благодаті вони
дістають від Тебе. Бо самі по собі вони холодні, тяжкі і ледачі до молитви, а з Твоєї ласки стають ревними, охочими і побожними.
Бо хто, приступаючи покірно до джерела солодкої втіхи, не зачерпне з нього хоч трохи тепла любові?
Або хто, стоячи коло великого вогню, не зігріється хоч трохи?
І Ти є те джерело, яке завжди повне, аж переливається, Ти вогонь, що вічно горить і ніколи не вгасає.
Тому,
коли мені ще не вільно черпати з повної криниці і напитися досхочу, то
я таки прикладу уста свої до краю небесної цівочки, щоб хоч маленьку
крапельку з неї дістати та вгасити спрагу, щоб не зів`янути до останку.
І хоч я не можу ще стати увесь небесним ні таким
полум`яним з любові, як херувими і серафими, однак буду старатися
гаряче молитися і так приготувати своє серце, щоб за покірним
прийняттям живого Таїнства я дістав хоч невеличку іскорку Божого
полум`я. А чого мені бракує, Ти, предобрий Ісусе,
найсвятіший Спасителю, з милості і ласки Своєї за мене надолуж, бо Ти
зволив всіх закликати до себе словами: "Прийдіть до мене всі втомлені і
обтяжені, і я вас облегшу" (Мт. 11,28). Бо я гарую у поті чола, біль серця мучить мене,
гріхи мене обсіли, спокуси не дають спокою, безліч недобрих пристрастей
обплутало і придавлює мене. І нема кому допомогти мені, нема кому визволити і
врятувати мене, крім Тебе, Господи, Боже, Спасителю мій! Тобі віддаю
себе і все, що маю, щоб Ти стеріг мене і запровадив у вічне життя. Прийми мене на хвалу і славу імені Твого, Ти ж дав мені Тіло своє і Кров на страву і пиття.
Учини, Господи Боже Спасителю мій, щоб за частим прийманням Твого Таїнства зростало тепло моєї побожності.
|
