Розділ 37

Про щире і цілковите самозречення задля осягнення свободи серця.

Господь. Сину, покинь себе і знайдеш мене.

Будь без своєї волі і всякої власності і тобі воздасться.

Бо зразу ж, як тільки зречешся себе і не відкличеш того, ще більше ласки тобі додасться.

Слуга. Господи, скільки разів я маю зрікатися себе і від чого маю утриматися?

Господь. Завжди і в кожній хвилині, як у малій, так і у великій речі.

Нічого не вилучаю, але хочу бачити тебе цілком без нічого.

Бо як інакше можеш бути моїм, а я твоїм, коли не позбудешся в серці і вчинках усякої власної волі?

Чим хутчіше так вчиниш, тим краще себе будеш почувати, і чим старанніше і щиріше, тим більше сподобаєшся мені й матимеш більшу заслугу.

Є люди, що зрікаються себе, але з деяким застереженням; вони не покладаються на Бога у всьому, а стараються самі про себе подбати.

Деякі спочатку, здається, щиро жертвуються собою; але пізніше, коли поманить спокуса, повертаються назад до свого, і тому немає в них ніякого поступу в чеснотах.

Такі не йдуть до правдивої свободи чистого серця ані до ласки милої дружби зі мною, якщо спочатку не зречуться себе і щодня не будуть жертвувати собою; без того нема і не буде блаженного з`єднання зі мною.

Дуже часто я тобі казав і тепер ще повторюю: покинь, відречися себе, і набудеш великого спокою серця.

Дай усе за все, не вилучай нічого, не домагайся нічого назад.

Тримайся непохитно тільки мене і будеш мене мати.

Будеш вільний серцем, і темнота не здолає тебе.

До того прямуй, за те молися, того бажай, щоб ти міг позбутися будь-якої власності і, мов нагий, йти за нагим Ісусом; завмерши для себе, а для мене вічно живучи.

Тоді щезнуть усі порожні ілюзії – ворожі турботи і марна журба.

Тоді також зникне надмірний страх і замре невпорядкована любов.