Розділ 2
У святому Таїнстві об`являються людині велика доброта і любов Божа.
СЛОВА УЧНЯ
Надіючись на Твою доброту і Твоє, Господи, велике милосердя, приходжу я недужий до Зцілителя-Спасителя, голодний і спрагнений – до Джерела життя, убогий – до Володаря неба, слуга – до Пана, створіння – до Творця, зажурений – до мого любого Утішителя.
Але звідки мені та ласка. Що Ти до мене приходиш?
Хто ж я такий, щоб Ти дарував мені Себе самого?
Яким світом зважиться грішник явитися перед Тобою? А яким чином Ти волієш приходити до грішника?
Ти знаєш свого слугу, що він не має в собі нічого доброго, за що б Ти мав для нього це чинити.
Тому я визнаю свою негідність, упізнаю Твою доброту, хвалю Твою милість і дякую Тобі за превелику любов.
Бо Ти чиниш це ради Себе самого, а не за мої заслуги, щоб ще більше виявити мені свою доброту, влити в моє серце більше любові і тим докладніше зберегти покору.
Так, коли це Тобі до вподоби, і Ти так наказав, то й мені Твоя ласкавість до вподоби, лиш би тільки не стояла на заваді моя гріховність!
О, найсолодший і найласкавіший Ісусе! Яка велика честь і подяка, та ще й віковічна хвала належиться Тобі за приймання святого Тіла Твого. Ніхто з людей не в силі вияснити, яка велика в ньому достойність!
Але що ж я маю думати у хвилі цього Причастя, у хвилі наближення до Господа мого, якому належно й честі віддати не вмію, а однак бажаю прийняти його побожно?
Що ж кращого і спасеннішого я можу подумати над те, що цілком упокорюся перед Тобою, та стану вихваляти Твою нескінчену доброту до мене?
Хвалу Тобі віддаю, Боже мій, і велично славлю Тебе повік. Упокорюся перед Тобою і піддаюся Тобі у глибині моєї нікчемності.
Оце Ти, Найсвятіший, а я гріховне багно. Оце Ти прихиляєшся до мене, а я негідний навіть глянути на Тебе.
Оце Ти приходиш до мене, хочеш бути зі мною, запрошуєш мене до своєї вечері.
Хочеш дати мені небесної страви і ангельського хліба (Пс 77,25) покуштувати – та вже ж не чого іншого, а Себе самого, хліба живого, що зійшов з неба і даєш життя світові (Йо. 6,33; 6,51-52).
Ось, де джерело любові, а яка велика ласкавість випромінюється з нього! Яка велика дяка і хвала належиться Тобі за них!
О, який спасенний і помічний був Твій намір, коли Ти це встановив! Яка то мила і солодка вечеря, коли Ти Себе самого дав на поживу.
Яке то чудове діяння Твоє, Господи! Яка могутня Твоя сила! Яка невимовна Твоя правда!
Бо Ти промовив слово і все сталося, і тут сталося те, що Ти сам велів.
Дивна та річ, але гідна віри, хоча для людського розуму недосяжна, що Ти, Господи Боже мій, правдивий Бог і чоловік, під непоказними видами хліба і вина весь пробуваєш і хто приймає, той споживає Тебе, а не з`їдає.
Ти, Господи всесвітній, що Сам нічого не потребуєш, забажав у цьому Своєму Таїнстві перебувати між нами.
Збережи моє серце і тіло невинне, щоб я весело і з чистою совістю міг частіше сповняти Твоє Таїнство і приймати його для свого вічного спасіння. Ти розпорядив і встановив його на свою честь і вічну згадку.
Радуйся, душе моя, і дякуй Богу за такий дорогоцінний дар і за таку нечувану втіху, яка лишилася для тебе у цій долині сліз.
Бо скільки разів повторюєш це Таїнство і приймаєш Тіло Христове, стільки ти здійснюєш діло цього спасіння і стаєш учасником усіх заслуг Христових.
Бо любов Христова ніколи не зменшується, а пребагате його примирення невичерпне.
Тому маєш завжди зі свіжою обновою розуму приготовлятися до нього і роздумувати над великою тайною спасіння з глибокою увагою.
Таким великим, новим і милим воно має тобі здатися, коли правиш Службу Божу або слухаєш її, як коли б того дня Христос перший раз зійшов у лоно Діви і став чоловіком, або повис на хресті, терпів та вмер за людське спасіння.
