Святий Фома Кемпійський.                     "Наслідування Христа"  
 


Католицьке читання
Пошук
ЛІНКИ
Статистика
 Розділ 21

Розділ 21

Про сокрушення серця.

Коли бажаєш хоч трохи поступити вперед, збережи у собі страх

Божий і не будь дуже свавільний; але загнуздай міцно всі змисли і не віддавайся непоміркованій веселості.

Вдавайся в сокрушення серця і знайдеш побожність.

Сокрушення серця відкриває дорогу до багатьох дібр, а непоміркованість дуже швидко марнує їх.

Дивно, що людина в цьому житті може всім серцем веселитися, наперед знаючи скільки небезпек чатує на неї.

Через легкодумство і недбайливість не відчуваємо болю за хиби нашої душі, та ще й нераз заливаємось пустим сміхом, коли насправді повинні би плакати.

Немає правдивої свободи ані сердечної радості, як тільки в страсі Божому і чистій совісті.

Щасливий, хто може віддалити від себе шкідливе розсіяння думок і в єдності духа вдатися у святе сокрушення серця.

Щасливий, хто відрікається усього, що може опоганити або обтяжити його совість.

Борись мужньо! Одну звичку усувається іншою звичкою.

Коли ти вмієш лишати людей у спокої, то й вони певно лишать тобі свободу робити свою справу.

Не вдавайся не в свої речі і не мішайся в справи старших від тебе.

Завжди дивись насамперед на себе і себе швидше напоумлюй, ніж усіх тих, хто тобі милий.

Коли не маєш ласки в людей, не смутись: але нехай тебе тяжко болить те, що не поводишся так добре і важно, як випадає слузі Божому і побожному ченцеві.

Нераз корисно, якщо людина у цьому житті не має багато втіхи, передусім людської.

Але якщо ми Божих не маємо або рідко коли відчуваємо, то самі у тому винні, бо не шукаємо сокрушення серця і не відкидаємо рішуче від себе тих марних світових утіх.

Знай, що ти не гідний Божої втіхи, але варт радше великої кари.

Коли чоловік має справді розкаяння в серці, тоді цілий світ йому немилий і гіркий. Праведний чоловік знайде доволі причин для жалю і сліз.

Бо чи він роздумує над собою, чи згадує про ближнього, знає, що тут ніхто не живе без журби.

І чим більше заглиблюється в себе, тим більше бере його жаль.

Причиною справедливого болю і сокрушення серця є наші гріхи і хиби: вони так нас обплутали і прибили до землі, що рідко коли можемо думати про небесні речі.

Коли б ти частіше думав про смерть, ніж про довге життя, нема сумніву, що тоді ревніше старався б виправитися.

І якщо б ти взяв до серця прийдешні кари пекла або чистилища, я вірю, що тоді ти б сумлінніше переносив труд і терпіння та не боявся ніякої небезпеки.

Але оскільки ці речі не припадають нам до серця, бо ми все ще любимо те, що нам до смаку, то й надалі лишаємося холодними і лінивими.

Нераз буває, що через вбогість духа терпить нужденне тіло.

Тому покірно молись до Бога, щоб дав тобі духа сокрушення серця і промовляй разом з Пророком: "Нагодуй мене, Господи, хлібом слізним і пити дай мені сліз повну міру" (Пс. 80,6).