Святий Фома Кемпійський.                     "Наслідування Христа"  
 


Католицьке читання
Пошук
ЛІНКИ
Статистика
 Розділ 11

Розділ 11

Про прагнення миру і про ревність у поступі.

Ми могли б мати святий спокій, якщо б перестали займатися чужими словами й справами, які нас зовсім не стосуються.

Яким чином може довший час лишатися в спокої той, хто втручається в чужі справи, хто шукає між людьми пригоди, хто мало або рідко коли в серці збирає свої гадки до купи?

Блаженні простодушні, бо вони заживуть святого спокою.

Чому декотрі святі були такі праведні і такі богомисленні?

Тому, що вони дуже старалися вмертвити в собі всі земні бажання і завдяки тому могли всією снагою серця прив`язатися до Бога і вільно віддатися Йому.

Ми надмірно займаємося власними забаганками й забагато клопочемося речами, що проминають.

Також ми рідко коли цілковито позбуваємося хоч би одної хиби і нема в нас з дня на день запалу до поступу; тому лишаємося холодними чи літеплими.

Коли б ми для себе цілком завмерли і в серці нічим не були заплутані, аж тоді могли б розуміти Божі речі і закуштувати дещо з небесного боговидіння.

Єдина та найбільша перепона полягає в тому, що ми не є вільні від пристрастей і по хотей і не намагаємося йти дорогою праведності святих.

Як тільки натрапляємо на найменшу перепону, зразу ж падаємо духом і звертаємось до людських потіх.

Коли б ми силкувалися, як хоробрі вояки, витримати в боротьбі, напевно, зійшла б на нас поміч Божа з неба.

Бо Той, хто надихає нас до боротьби за перемогу, готовий допомогти борцям, які надіються на Його ласку.

Коли наш поступ у побожності ґрунтується тільки на деяких видимих практиках, то незабаром прийде кінець нашому богоміллю.

Тож прикладім сокиру до кореня, щоб очиститися від пристрастей і мати спокій у серці!

Коли б ми щороку викорінювали з себе хоч одну ваду, то дуже швидко стали б праведними людьми.

Але тим часом нераз бачимо протилежне: ми були кращі і чистіші на початку нашого навернення на дорогу праведності, ніж кілька десятків років після обітів.

Ревність і поступ повинні б із дня на день зростати; а нині це вже велика річ, коли хтось зможе зберегти хоч частину первісної ревності.

Якщо б спочатку ми хоч трохи присилували себе, тоді пізніше могли б все чинити легко і радо.

Тяжка то річ, позбуватися звички, але ще тяжче противитись власній волі.

Та коли ти не перемагаєш того, що мале і легке, то як побореш те, що тяжче?

Протився зараз, на початку, своїм нахилам, позбудься злої звички, щоб вона поволі не довела тебе до більшої вади.

О, коли б ти зважив, скільки спокою собі, скільки радості іншим людям ти міг би принести добрим ладом у своїй душі, я вірю, що ти став би запопадливіше дбати про духовний поступ.