Розділ 13
Про послух покірного підвладного за взірцем Ісуса Христа.
Господь.
Сину, хто хоче відсторонитися від послуху, той відсторонюється від
благодаті; а хто шукає чогось окремішнього для себе, той тратить
спільне добро. Хто не піддається радо й добровільно своєму
настоятелеві, той засвідчує, що почуттєва природа ще не слухається його
повною мірою й часто противиться і ремствує. Тому-то вчися негайно підлягати своєму настоятелеві, коли хочеш упокорити свою почуттєву природу.
Бо швидше можна поконати ворога душі, коли в серці людини не буде неладу.
Немає тяжчого і лютішого ворога душі від тебе самого, коли в тобі немає святої згоди з духом.
Конче треба, щоб ти собою справді погордив, якщо хочеш перемогти тіло і кров.
Але тому, що ти досі ще дуже недоладно любиш себе, то боїшся цілком покластися на волю інших людей.
А
що ж у тому великого, якщо ти, що є порох і ніщо, піддаєшся ради Бога
іншій людині, коли я, Всемогутній і Найвищий, що з нічого все створив,
ради тебе покірно піддався людині. Я став найпокірнішим і найнижчим за всіх для того, щоб ти, наслідуючи мене, перемагав свою гордість.
Порошино, вчися слухати! Земле і глино, вчися коритися і гнутися під ногами всіх людей!
Вчися нехтувати своєю волею і піддаватися всякій підлеглості.
Візьми
себе в руки і не допускай, щоб у тобі жила гордість, але будь таким
підлеглим і маленьким, щоб усі могли, мов по вуличному болоті, ходити
по тобі і топтати. Марний чоловіче, чого маєш жалітися?
Нечистий
грішнику, що можеш відповісти тим, що дорікають тобі? Ти ж стільки
разів образив Бога, що не раз вже заслужив собі на пекло! Але моє око зглянулося на тебе тому, що твоя душа
була в Моїх очах цінна; ти ж пізнаватимеш мою любов і будеш постійно
вдячним за мої добродійства, й разом з тим набудеш правдивої
підлеглості й покори та терпеливо зноситимеш усяку погорду.
|