Розділ 10

Треба уникати непотрібної балаканини.

Скільки можеш, ухиляйся від людських балачок, бо це велика перешкода вдаватися в розмови про світові справи, хоч би їх розбиралося і з добрим наміром.

Бо зразу ж нас заморочить і обплутає порожнеча.

Нераз бажав би я замовкнути і не бути між людьми.

Але чому то ми так радо розмовляємо і розповідаємо щось, і так рідко вертаємось до мовчання без докорів сумління?

А тому, що в спільній розмові шукаємо взаємної потіхи і бажаємо дати пільгу своєму серцю, втомленому різними думками.

Дуже мило нам поговорити й подумати про те, що дуже любимо, чого бажаємо, що нас турбує.

Та, на жаль, нераз без пуття і даремно! Бо ця світова потіха буває для душевної і Божої потіхи немалою завадою.

Тому треба пильнуватися і молитися, щоб час не минав марно.

Коли треба поговорити, говори про те, що наводить на добрий розум.

Зла звичка і недбалість за наш поступ багато спричинюється до того, що не пильнуємо свого язика.

Але зате побожна розмова про духовні справи чимало допомагає у духовному поступі; над усе, коли в Бозі зійдуться люди, рівні душею і серцем.