Розділ 41

Про погорду над всякою дочасною шанобою.

Господь. Сину, не бери собі того до серця, коли бачиш, як інших людей шанують і вивищують, а тобою погорджують і принижують.

Піднеси своє серце до мене до неба, і не засмутить тебе людська погорда на землі.

Слуга. Господи, ми живемо у сліпоті і марнота обманює нас.

Коли добре поміркувати, то ніяке створіння не вчинило мені кривди, тому я не маю ніякої справедливої причини на Тебе нарікати.

А тому, що я часто і тяжко проти Тебе грішив, то цілком справедливо всяке створіння піднімає проти мене свою зброю.

Так буде справедливо, мені належиться сором і погорда, а Тобі хвала, честь і слава.

А коли я не приготуюся до того, щоб охоче приймати від усіх людей і погорду, і знехтування, і те, щоб мене цілком за ніщо мали, то я не зможу ні заспокоїтися в серці, ні скріпитися, ні духовно просвітитися, ні з Тобою вповні з`єднатися.