Розділ 20

Про любов самоти і мовчання.

Шукай сприятливої хвилини, щоб зайнятися своєю душею, і одночасно думай про Божі добродійства.

Лишай те, що цікаве, а читай такі речі, які більше спонукають до каяття, ніж захоплюють розум.

Коли залишиш непотрібне балакання, безцільну біганину та ще й слухання новинок і чуток, знайдеш доволі часу, щоб без перешкоди віддатися побожним розважанням. Найбільші святі, скільки могли, оминали людські товариства і прагнули на самоті служити Богові.

Один мудрець сказав: "Скільки разів я пішов між люди, я вернувся вже менш добрим чоловіком" (Сенека, лист 7).

Ми самі дуже часто це усвідомлюємо, коли з кимось забалакаємося.

Легше зовсім мовчати, ніж не проговоритися хоч би одним слівцем.

Легше тихо-мирно заховатися вдома, ніж між людьми намагатися уберегти себе.

Той, хто намагається дійти до дібр душевних і духовних, має разом з Ісусом триматися на віддалі від великого натовпу.

Ніхто так безпечно не йде поміж люди, як той, хто радо від усіх ховається.

Ніхто так безпечно не промовляє, як той, хто радо мовчить.

Ніхто так безпечно не старшинує, як той, хто навчився слухати.

Ніхто так безпечно не радіє, як той, хто в серці має засвідчення чистої совісті.

Але все-таки безпечність святих була наповнена божим страхом; і хоч вони просвічували великими чеснотами і ласкою, проте, були не менш обережними і покірними в серці.

А безпечність грішників постає з гордості і зухвальства; і в кінцевому результаті переходить у самообман.

У своєму житті не надійся на повну безпеку, хоч би воно й здавалося, що ти добрий монах або побожний пустельник.

Нераз ті, яких люди вважали кращими, через самовпевненість потрапляли в дуже скрутне становище.

Тому то для багатьох людей корисніше не бути цілком вільними від спокус, але частіше терпіти напади, щоб вони не стали надмірно безпечними, щоб часом тим не загордилися і не мали такого великого бажання до світових втіх.

О, яку чисту совість зберіг би той, хто ніколи не шукав би про минаючої радості, хто ніколи не займався б світовими речами!

Якого солодкого миру, якого спокою зазнав би той, хто відкинув би від себе всіляку марну журбу, а думав тільки про спасенні та побожні речі і покладав надію на Бога!

Ніхто не удостоїться небесної втіхи, якщо не вправлятиметься пильно в святому каянні.

Коли хочеш цілим серцем чинити жаль, ввійди в свою кімнатку і замкнися від світового гамору, як написано: "На ложах своїх кайтеся" (Пс.4,5).

В келії знайдеш те, що нераз загубиш у світі.

Келія стає солодкою, якщо її стало дотримуєшся, а коли її погано бережеш - вона родить нехіть.

Коли на початку свого духовного навернення будеш у ній пильно усамітнюватися і пильнуватися, вона пізніше стане тобі любою приятелькою і солодкою втіхою.

У мовчанні і спокої побожна душа прямує вперед і навчається розуміти тайни Святого Письма.

Тут вона знаходить потоки сліз, якими щоночі вмивається і очищується, щоб тим сердечніше здружитися зі своїм Сотворителем, чим далі тримається від усілякого світового гамору.

Хто віддалиться від знайомих і друзів, до того прийде Бог зі святими ангелами.

Краще жити в затишку і дбати про свою душу, ніж чуда робити, а про себе не дбати.

Похвально для ченця, якщо він рідко виходить з дому, нерадо показується і не бажає бачити інших.

Чому ти хочеш дивитися на те, чого тобі не вільно мати?

Минається світ і пожадливість його (Йо. 2,17).

Змислове пожадання тягне тебе, щоб вийти; але коли та година промине, що приносиш ти додому, окрім тягаря на совісті та схвильованого серця?

Нераз весела прогулянка сумно закінчується, а гамірна вечірня забава спричинює ранішні смутки.

Отак всіляка тілесна радість, яка облесно приходить, наприкінці ранить і вбиває.

Що можеш десь там побачити, чого б ти тут у себе не бачив? Чи, може, гадаєш, що натішишся доволі, - але до того годі тобі дійти.

Навіть коли б ти й побачив усе, що є на світі, то що це дало б, окрім марноти?

Піднеси свої очі до Бога і молись за свої гріхи і прогрішення.

Лиши пусте для пустих людей, а свою увагу зверни на те, що Бог тобі наказав.

Замкни вдома двері за собою і клич до себе Ісуса, свого улюбленця.

Лишися з Ним у келії, бо деінде не знайдеш такого тихого спокою.

Якщо б ти не виходив кудись і не слухав ніяких поговірок, легше втримав би себе в святому спокої.

А доки ти охочий послухати якісь новини, доти терпітимеш неспокій у серці.