Розділ 58
Не годиться досліджувати те, що зависоке для нас, і невідомих присудів Божих.
Господь.
Сину, остерігайся мудрувати над високими питаннями і над високими
судами Божими: чому то цього так відкинено, а той дійшов великої ласки,
чому цей нещасливий, а того так високо поставлено. Все те незбагнене і нічий розум, нічиє мудрування не в силі збагнути суду Божого.
Тому-то,
коли ворог тобі таке підсовує, або дехто з цікавих людей ламає собі над
тим голову, відповідай словами Пророка: "Господи, Ти справедливий і
праві суди Твої" (Пс. 118,137), "Присуди Господні правдиві,
виправдалися самі собою" (Пс. 18, 10). Моїх присудів треба боятися, а не досліджувати, бо для людського розуму вони невідомі.
Не досліджуй того і не сперечайся, які у святих заслуги, хто за кого святіший, або хто більший у Царстві Небесному.
Бо
такі питання нерідко доводять до сварки і непотрібних суперечок, та ще
й збільшують гордість і пусту чванливість. З того виростає заздрість і
незгода, бо той одного святого, а інший іншого гордовито намагається
поставити вище. А знати і хотіти досліджувати такі речі не
приносить ніякої користі, а тільки святим воно не миле, бо я не є Бог
незгоди, але миру (І Кр. 14,33); а той мир основується радше на
правдивій покорі, ніж на самовільному вивищенні. Декого щира любов прихиляє більше до одних або до інших святих, але це потяг більше людський, ніж Божий.
Я – Той, хто створив усіх святих; Я дарував їм благодать; Я вінчав їх славою.
Я знаю заслуги кожного зокрема; Я наперед поблагословив їх своїми солодощами.
Я перед віками вже наперед знав своїх улюблених; Я вибрав їх на світі, а не вони Мене вибрали.
Я покликав їх з ласки, притягнув до себе з милосердя; Я досвідчував їх різними спокусами.
Я злив на них чудові втіхи; Я дав їм силу витримати; Я увінчав їх терпеливість.
Я
розпізнаю першого і останнього; Я обіймаю усіх моїх святих; Мене над
усе треба благословити і в кожному зокрема треба Мені віддавати честь
за те, що Я так славно їх звеличив і без ніяких попередніх їхніх заслуг
призначив їх для слави. Так, хто погорджує одним із моїх найменших, той не шанує і великого, бо Я створив маленького і великого.
А хто віднімає честь у котрогось із святих, той віднімає її і в Мене і в усіх інших у Царстві Небесному.
Завдяки союзові любові вони всі є одне; одне й те саме думають, того самого бажають і всі вони один одного люблять.
А крім того – і це є далеко важливіше – вони більше люблять Мене, ніж себе і свої заслуги.
Бо,
полинувши вище самих себе і очистивши себе від власної любові, вони
зовсім переходять на мою любов і находять у ній блаженний спокій. Ніщо не може їх від того відвернути ні засмутити, бо вони, повні віковічної правди, горять вогнем невгасаючої любові.
Так
хай замовкнуть тілесні і почуттєві люди, що нічого іншого не знають, як
тільки любити свою власну приємність, перемовлятися про стан святих.
Вони віднімають і додають по своїй прихильності, а не так, як
віковічній Правді до вподоби. Багато буває несвідомих, а найбільше таких, що непросвічені як треба і рідко коли вміють любити когось чистою духовною любов`ю.
До
одних чи до інших приманює їх завеликий природний потяг і людська
приязнь і, як буває в них на землі, так вони уявляють собі святих у
небі. Але є непорівняльна різниця між тим, що думають собі нетямущі, і тим, що добачають мужі просвічені об`явою з висот.
Тому
остерігайся, сину, мудрувати про те, що перевищує твоє знання, а більше
за тим побивайся і до того прямуй, щоб ти міг стати хоч найменшим у
царстві Божому. А коли б хто й знав, котрий є святіший за іншого,
або хто більший у Царстві Небесному, то на що придалося б йому таке
знання, коли б через нього не упокорився переді Мною і не став ще
більше хвалити Моє ім`я? Той робить діло далеко миліше Богові, хто
роздумує над тим, які великі його гріхи, та які маленькі чесноти і як
далеко йому до праведності святих, ніж той, хто сперечається про більшу
чи меншу їхню святість. Краще молитися до святих побожно, зі сльозами і з
покірливим серцем благати їхнього славного заступництва, ніж пустими
здогадами досліджувати їхні таємні заслуги. Вони були б навіть дуже вдоволені, коли б тільки люди змогли вгамуватися і полишити свої теревені.
Вони
не чваняться своїми заслугами, бо все, що добре, вважають не своєю
заслугою, а моєю, бо все те Я подарував з моєї безмірної любові. Вони так повні Божої любові і радощів, що для слави і для щастя нічого їм не бракує й нічого не може бракувати.
Всі святі, чим вищі вони у славі, тим покірніші в серці, а мені тим ближчі і миліші.
Тому
написано, що вони клали свої вінці перед Богом, поприпадали ниць перед
Ягнятком і поклонилися Тому, що живе віки вічні (Од. 5,12). Багато людей питається, хто більший у царстві Божому, а самі не знають, чи будуть гідні того, щоб належати хоч до найменших.
Велика річ бути хоч найменшим у небі, де всі є великими, бо всі синами Божими зватимуться (Мт. 5,5) і будуть ними.
Найменший стане за тисячу, а столітній грішник згине (Іс. 60,22; 65,20).
Бо
коли учні питалися, хто буде більший у Царстві Небесному, почули таку
відповідь: "Якщо ви не навернетеся і не будете, як ті діточки, не
ввійдете в Царство Небесне" (Мт. 18,3). "Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Царстві Небесному" (Мт. 13,4).
Горе тим, хто не хоче добровільно упокоритися з малолітками, бо низенькі ворота Небесного Царства не дадуть їм увійти всередину.
Горе також багатим, що вже тут мають свої втіхи: бо коли убогі входитимуть у Царство Боже, вони стоятимуть надворі і ридатимуть.
Тіштеся покірливі і веселіться убогі, бо ваше є Царство Боже (Лк. 6,20), якщо тільки по правді живете.
|