Розділ 49

Про бажання вічного життя і про ті великі блага, які обіцяно тим, що за них борються.

Господь. Сину, коли чуєш, що з висоти спливає на тебе бажання вічного щастя, а ти бажаєш вийти з домівки свого тіла, щоб мати змогу оглядати мою світлість без усякої тіні переміни, - дай серцю волю, з великою жадобою приймай те святе натхнення.

Подякуй якнайсердечніше небесній Доброті, що так ласкаво з тобою обходиться, так милостиво навідується до тебе, так гаряче заохочує, так сильно підносить угору, щоб тебе твій власний тягар не причавив до землі.

І не осягнеш того ані своєю думкою, ані зусиллям, а тільки за даром небесної благодаті і Божого милосердя, щоб зростав у чеснотах і більшій покорі та готувався до майбутньої боротьби, щоб старався прив`язатися до мене всім жаром серця і служити мені по добрій волі.

Сину! Нераз вогонь горить, але полум`я не йде вгору без диму.

Так і в декого серце підноситься до неба, а однак ті люди не є вільні від спокус тілесного побажання.

Тому вони не роблять того єдино тільки для слави Божої, про що так гаряче Його благають.

Таким нерідко буває і твоє бажання, яким так нагально запалюєшся.

Бо не є чистим і святим те, що забруднила власна користь.

Проси не те, що тобі приємне і корисне, а те, що мені подобається і честь приносить. Бо коли думаєш належно, то мусиш мою волю більше цінити, ніж своє бажання, та вивищувати її понад усі прагнення, і йти за нею.

Я знаю твоє бажання і чув твої невтомні зітхання.

Ти вже рад би засмакувати славну свободу синів Божих, вже радує тебе твоя вічна домівка і небесна батьківщина повна радощів, але ще не прийшла пора на те; бо тепер є ще інша доба – доба боротьби, праці і випробувань.

Ти бажаєш добра в усій повноті, але тепер ще не можеш осягнути його.

Я є тим добром, очікуй мене, - каже Господь (Муд. 3,8), - поки не прийде царство Боже.

Ще треба на землі досвідчувати тебе і заправляти в багатьох речах.

Деколи будеш мати втіху, але не буде тобі дано насититися нею досхочу.

Тому тримайся і будь твердий як у діях, так і в терпіннях серед прикростей.

Мусиш змінитися і стати цілком іншим.

Нерідко треба робити те, чого не хочеш, і лишити те, чого бажаєш.

В тому, що іншим людям до вподоби, буде вестися, а що тобі подобається, не піде вдало.

Що люди кажуть, те знайде слухачів, а що ти говориш, за ніщо будуть мати.

Інші попросять і дістануть, ти проситимеш і нічого не допросишся.

Інших людей величатимуть, а про тебе ніхто не згадає.

Іншим довірятимуть це й те, а тебе вважатимуть за недотепного і ні до чого нездатного.

Тим ти не раз переймешся, і велика то буде річ, коли це мовчки знесеш.

Такі й подібні пригоди звичайно випробовують вірного слугу Божого, щоб визначити наскільки він зможе зректися себе самого і в кожній речі перемогти себе.

Ледве чи є інша така річ, у якій ти повинен так конче завмерти, як та, де тобі доводиться дивитися й терпіти те, що противне твоїй волі, а найперше, коли кажуть тобі робити те, що тобі здається невідповідним або й не корисним.

А тому, що не маєш відваги опертися вищій владі, якій підлягаєш, то тобі видається жорстоким завжди слухати волю іншого і зректися всякої своєї думки.

Але зваж, сину, плід того зусилля, його недалекий кінець і превелику нагороду, і не будеш мати в тому ніяких труднощів, тільки твоя терпеливість ще більше загартується.

Бо і за таку крихітку своєї волі, якої тепер добровільно зрікаєшся, будеш колись повік мати свою волю в небі.

Там знайдеш усе, чого хочеш, усе, чого забажати можеш.

Там зможеш наживати всілякого добра без страху його втратити.

Там твоя воля завжди буде такою, як у мене; вона не забажає нічого стороннього, нічого окремішнього.

Там ніхто не спротивиться тобі, ніхто на тебе не пожаліється, ніхто і ніщо не стане на перепоні; але все, чого забажаєш, там зразу ж буде, будь-яке твоє бажання заспокою і до кінця-краю сповню його.

Там заплачу славою за зневагу, якої хтось зазнав; за смуток – кирею хвали; за останнє місце – царським престолом навіки.

Там дасть про себе знати плід послуху, тяжка покута переміниться в радість, а покірна підлеглість прибереться у вінець слави.

Тому тепер покірливо схиляйся кожному під руки і не журися тим, якщо хтось це або те сказав чи розпорядився.

Старанно дбай про те, щоб пильнувати за добрим і з щирим серцем виконувати все те, чого в тебе зажадає або що вкаже чи то настоятель, чи хтось молодший, чи рівний тобі.

Нехай один пильнує собі це, а інший інше; хай цей пишається одним, а той іншим, і нехай багато хвалять його – а ти не втішайся ні цим, ні тим, лиш погордою своєї власної особи і єдине тільки моєю вподобою і моєю честю.

Те маєш бажати собі, щоб завжди славити Бога, чи то в житті, чи у смерті.